Як відповідь на питання щодо Божої благодаті та свободи
людини (більш загально, творіння), що розглядається в
https://www.facebook.com/groups/mereza/posts/2842997889332138/
Юрія Мілявського у групі Мережа відкритого православ’я
та на його коментарі там.
Є продовженням моїх творів по Божу благодать: Про священнодійства,
Таїнства та благодать та Про дію Божої благодаті.
Юрій Мілявський наводить тексти постанов Оранзького собору та бесід преподобного Кассіана Римлянина до теми. Посилання: Постанови собору; бесіди преподобного Кассіана, там же більше бесід у вигляді окремих сторінок. Юрій вважає, що собор та Кассіан мають незгоду в деяких питаннях. Розглянемо це питання детальніше.
Отже, вірю, що немає протиріч у зв'язку з написаним мною у заданих творах, а також тут. Пояснення думки доволі просте: можливо, когось тривожить порядок: що передує – Божа благодать чи наші дії, але відповідь очевидна – завжди і виключно Божа благодать. Але вона не сліпо дарується, а Бог, який все знає наперед, дарує її чи стримує так, щоб ми були в кращих можливостях спастися.
Саме це дозволяє побачити, що протиріч немає, а також допомагає краще пізнати багато інших питань.
Господь Ісус Христос каже: Вірний у найменшому – і у великому вірний;
несправедливий у найменшому – і у великому несправедливий. Тож коли в неправедному багатстві
ви не були вірні, то хто вам довірить справжнє? І коли в чужому ви не були вірні, то хто дасть вам
ваше?
(Луки 16:10-12). Ці слова завершують притчу про неправедного управителя (точніше кажучи,
дослівно управителя неправедності
), однієї зі складних притч для розуміння, але які
яскраво і виразно виявляють, як Бог через благодать взаємодіє з людьми. Продовжуючи думку,
висловлену мною в двох коментарях до публікацій Приставник или
управитель? Часть ΙΙ. Мамона неправды. Пометнев Сергий, священник — 5 октября 2012,
Приставник или управитель? (Лк.16,1-17). Пометнев Сергий,
священник — 29 августа 2012, та власне саму
тему зазначу, що неправедним
називається дароване, незаслужене багатство, чуже (в контексті
притчі – Боже, а не власне наше). Нашим же називається багатство у Царстві Божому,
остаточне, коли вірні настільки утвердяться у добрі, що подібно до добрих ангелів не зможуть грішити.
А питання 10-12 віршів показує, що Господь дає більші дари тоді,
коли ми були вірними в менших, так само і вічні дари дає тоді, коли ми були вірними у тимчасових.
Принаймні саме таку логіку Господь пропонує для нашого навчання у випадку людей, які здатні бути вірними
чи невірними.
Господь знає наші сили і стримує благодать тоді, коли ми не здатні наразі стояти у ній,
у правді (праведності)
, як називає це Писання. Хтось скаже: А чому тоді Бог дає благодать тим, про кого
Він передбачає їх погибель?
. Але суть питання у тому, що якби Господь не діяв на людей благодаттю,
то вони не могли б існувати взагалі як люди, як вільні істоти. Господь дарує благодать, щоб люди нею були
щасливі зараз і вічно. А люди вільні, вільні бути щасливими у ній, вільні і відкинути її, ставши нещасними.
Якби Господь не діяв благодатно на людей, то їх би не було взагалі. Він же сотворив нас, щоб і інші істоти, крім Нього,
могли вічно радіти в любові.