Коментар на Євангеліє від Луки 9:50 та Марка 9:40

Про чоловіка, який не ходив з ними, писав раніше, є гарне пояснення за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Господь каже, що хто не за вас, той проти вас, хто не збирає, той розкидає, хто не проти нас, той за нас та подібні місця (Луки 9:49-50, Марка 9:38-41, Матвія 12:30 та ін.). Він говорить про Себе, взагалі кажучи, з того така думка випливає, що не можна бути нейтральним стосовно самого Христа. Ця думка відома, тобто ми ніколи не можемо бути посередині, наприклад, між Богом і дияволом або ми не можемо бути між Царством Божим і пеклом, немає проміжного, середнього стану, насправді, в реальності ми ніколи не будемо посередині. Є певний тимчасовий невизначений стан — теперішній час, поки ще не визначилося, але все одно він не є остаточним. Стосовно Христа ми ніяк не можемо бути посередині, нейтральними, стосовно бути з Ним чи проти Нього, бути за Христа чи проти. Якщо апостоли разом з Христом, Церква разом з Христом у цьому контексті, то стосовно них можуть бути застосовані ці слова. Неможливо бути нейтральними стосовно Церкви у такому смислі. Христос є в центрі Всесвіту, і все має стосовно Нього, відносно Нього своє значення та смисл, і нема нічого, що мало би значення без Нього. Усе інше, що не є безпосередньо з Христом у цьому контексті, не є в центрі світобудови, і стосовно нього ми можемо бути нейтральними, можемо займати якусь проміжну позицію.

Коли йдеться про стосунки Церкви і оточуючого світу, який не стосується самої Церкви, тобто позацерковного, то тут апостоли входять у ці слова Христа як Його представники, тобто по суті їх стосуються ці слова, вони знаходяться в центрі світобудови і так не можна бути стосовно них нейтральними, не можна бути посередині, тобто зрештою, як не можна служити двом господарям, теж у іншому місці — людина визначиться, полюбить когось і буде служити цьому одному — Богові чи мамоні. У такому контексті не може людина бути (чи люди, чи суспільство) посередині.

З іншого боку, якщо йдеться про стосунки між Церквами, які, наприклад, визнають взаємно Таїнства або мають потребу в спілкуванні більшому, то вони не можуть розглядати одне одного чи самих себе в контексті, що ми в центрі світобудови, тому що саме в силу цих слів вони не є в такому контексті одні відносно одних в центрі світобудови.

Зупинюся на слові Хто не проти вас, той ЗА вас (Луки 9:50). за — грецьке гіпер (υπερ), яке з родовим відмінком походить від понад, вище, може означати також причину, для чого. Тобто ці слова можна також розуміти як (поле для сівпраці, проповіді, діяльності) для вас або ще: ваші дії і є для того, щоб привести їх до пізнання істини, ви тому і послані проповідувати тим, хто не проти вас.

Ще додам, що ці ж слова можна розуміти і ще інакше — хто не проти вас, у тому Я дію понад те, що дію у вас (понад не більше, а як надлишок, схоже на відомі крихти). І ще інакше — хто не проти вас, той часто може діяти від вашого імені, тобто їх добро буде служити для поширення віри, а їх кількість — для масовості віри. У всіх випадках бачимо багатоманітність Божого промислу та піклування про вірних та усіх інших.

Про Послання апостола Павла до колосян 1:18-29

Урочисте продовження богословського сповідання віри Павла у Христа як Глави Церкви та Першого в усьому. Поряд з першою главою Євангелія від Івана це одне з найпромовистіших свідчень про Боголюдськість Ісуса Христа. Тісно пов'язане зі словами Символу віри [Ісуса Христа]... рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, Що через Нього усе сталося. Первородний з мертвих — апостольське коротке сповідання Воскресіння Боголюдини Ісуса та майбутнього воскресіння та обоження вірних. народжений має ту ж природу, що і батьки, водночас сотворений має іншу природу, ніж творець. Тому ці слова водночас про Боголюдство Ісуса, так і про поєднання вірних з Богом (обоження) через благодать та єдність Церкви.

Свідчення Павла про апостольську працю та страждання за Христа та вірних. Доповнюю нестачу страждань Христових — буквальний переклад. Христос постраждав за (замість) нас, тому вірні, які співстраждають Христові, іншими своїми стражданнями доповнюють Його (більші та невинні вільні) страждання. Йдеться про активну діяльність, працю, подвиг у терпеливості Павла, борючись Його силою, яка могутньо діє — більш дослівно (точніше) буде — завзято стараюся згідно Його енергії (дії назовні), що діє назовні в мені у силі (потузі). Звідси базове для богослів'я поняття Божої енергії, Божої дії в творінні, благодаті та синергії. Павло завзято з наснагою та надхненням трудиться, але більше — Бог у ньому (з могутністю).

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!

Матеріал чи його значну частину опубліковано у тезах за посиланням. При цитуванні матеріалів, прохання цитувати:
Олександр Жабенко. Передумови, які сприяли виникненню концепції «російського світу», як порушення принципів розуміння Писання. Богословські аспекти доктрини/ідеології «русского міра»: Тези круглого столу / За редакцією д. н. з богосл., проф., прот. Олександра Трофимлюка; д. філос. н., проф., Олександра Сагана; д. філос. з богосл., прот. Андрія Дудченка та ін. Київ : Київська православна богословська академія, 2024. 223 [3] с.