Про красу

Погляньмо на наступні слова Ісуса Христа сказані на горі блаженств під час Нагірної проповіді.

Задля цього кажу вам: не журіться про своє життя, що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло, у що одягнетеся. Хіба душа не більша за їжу, а тіло за одяг?

Тут можна помітити, що в певному розумінні потрібно хоча б насичуватися душею і хоча б зодягатися тілом [1]. Господь задумав нас такими, щоб наші душі були джерелом миру та задоволеності, а тіло окрасою.

Погляньте на птахів небесних, які не сіють, не жнуть і в клуні не збирають, та ваш Небесний Отець годує їх; хіба ви не цінніші від них?

Тут і далі в подібних міркуваннях ідеться не про те, що не потрібно працювати, але про те, що якщо навіть тварини і рослини, які не мають спеціальної праці, ростуть, розвиваються і є красивими, бо Господь про них піклується, Господь їх одягає в ту красу, Він сотворив їх такими, то чи не більше люди, які люблять Господа, які є Йому вірними або принаймні стараються такими бути, які докладають свідомих зусиль для того, щоб отримати ті чи інші результати, працюють над цим, чи ж не більше Господь допоможе їм і подасть потрібне? [2]

Хто ж із вас, турбуючись, може додати до свого росту хоч один лікоть?

Тут варто зазначити, що ці слова скоріше всього були звернені до людей невисокого зросту, які хотіли стати вищими. Стати вищими для них було дуже бажаним, бо додавало їм значущості в їх власних очах, і вони хотіли не стільки додати лікоть, скільки стати вищими.

І можна легко побачити, що справді якщо турбуєшся, журишся, клопочешся, то ріст не надто змінюється, і додати так до свого зросту справді значну міру не вдасться.

Ці слова також свідчать про те, що не потрібно хвилюватися з приводу свого зовнішнього вигляду, тому що таке хвилювання не покращить вигляд, але може навіть його погіршити, оскільки веде до невпевненості, до нерішучості, і це нікого не прикрашає. Навіть більше, хвилювання може також викликати в певних випадках зміни в обміні речовин, і тоді це може вплинути на гормональний фон, викликати певні небажані зміни, наприклад, у стані шкіри (можливо, якісь висипи або щось інше, хоча це рідкість). Хвилювання насправді не потрібне. Можна зробити висновок, що потрібно думати, як виглядаєте, але немає сенсу, жодного сенсу хвилюватися з цього приводу, оскільки такі хвилювання, клопоти не здатні суттєво покращити вигляд, а можуть скоріше його погіршити. Згадаймо також багато святих, багато з них були красенями та красунями, вони не хвилювалися з приводу того, як виглядають.

I чого про одяг турбуєтеся? Погляньте на польові лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; та кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не одягався так, як одна з них.

Щоб не склалося думка з попереднього, що Христос нехтує зовнішньою красою, то говорить і це. Зверніть увагу, що тут лілеї виявляються славніші, ніж Соломон, обранець Божий, відомий тим, що в його часі був мир і багато золота, він збудував храм і дуже славний храм для Господа і був славний не тільки зовні, але і своєю великою мудрістю. Тут Христос несподівано каже, що лілея славніша, ніж сам Соломон, Божий обранець. Як же так, адже це зовсім протилежне до того, що Він щойно казав, що ви цінніші за траву. А справа в тому, що красу потрібно помічати; якщо не звертати увагу на красу навколо, красу нас самих також, то вона непомітна часто і здається, що навіть і немає її. Але як ви почнете придивлятися, то ви побачите, яка безодня цієї краси захована там, де ми, можливо, і зовсім не помічаємо, адже подивіться: лілеї красиві тим, що Господь стільки вклав у них, у кожній клітині, в кожній тканині їх організму, вони наповнені Божим задумом, Божим піклуванням, і будь-який дослідник, справді гарний ботанік скаже що дуже багато там закладено, їх організм – справді чудовий. Стосовно ж Соломона йдеться в першу чергу про його одяг: людина піклується про одяг, створює його частково гарним, можна так сказати, що вона не вкладає в свій одяг стільки премудрості, як Господь заклав у лілеї як організм. Отже, якщо ми на це подивимося, то лілеї в цьому смислі славніші, красивіші, ніж одяг Соломона.

Тут ще наведу коротко словник слів стосовно краси [3].

Красиве – те, що радує, милує, що є гарним і добрим.

Хвальне – те, що достойне, що можна радити іншим, гідне.

Славне – те, що більш, ніж красиве, що викликає захоплення, замилування, привертає увагу, явне, що здатне впливати сильно на інших.

Чесне – те, що є особливим, виділеним, виокремленим, одиничним, унікальним, єдиним.

Поклоніння належить лише Богові. Це найвищий вияв служіння.

Згадаймо, що Христос каже про лілеї польові: Кажу вам, що й Соломон у всій своїй СЛАВІ не зодягався так, як одна з них (Матфея 6:29). Лілеї не просто красиві, але славні.

Слави Божої сповнені небеса і видимий світ.

У всьому тому можна дякувати, бути блаженними і благословенними, чистими.

Якщо ж польову траву, яка сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так одягає, то чи не краще одягне вас, маловіри?

Уже в цьому Господь далі говорить про внутрішню красу, і про вічність. Людина має вічну безсмертну душу і сотворена для вічності, в той час як рослини не мають розумної безсмертної душі, вони не сотворені за образом Божим. Тому, звичайно, у людей значно більше вкладено Богом, ніж у ті ж лілеї.

Також тут помітно певну ієрархію краси: спершу речі, які ми вважаємо красивими, більше – жива природа, яка не має безсмертної душі, зокрема рослини та тварини (тому цілком християнськими є старання захисників тварин, наприклад, з приводу того, щоб не використовувати їх хутро заради прикрас), ще більше – люди, які сотворені за образом Божим.

Тож не журiться i не говоріть: що будемо їсти? Або: Що будемо пити? Чи: у що зодягнемося? Адже цього всього язичники шукають. Бо ж знає ваш Отець Небесний, що цього всього потребуєте. Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться. Отже, не журіться про завтрашній день, бо завтрашній день і сам про себе поклопочеться, вистачає дневі власних турбот. (Матвія 6:25-34)

Тут водночас парадоксальна думка, що кожен час, завжди є достатньо турбот і клопотів. У чому ж тут Євангеліє, в чому тут радісна звістка? У тому, що ці питання, все це буде вирішуватися з часом. Можна це помітити в тому, що сьогоднішнім називається час, коли ми турбується про щось, щоб вирішити це, про якісь питання, а завтрашнім називається час, коли вони вирішуються, причому те, що сам про себе поклопочеться, говориться про те, що питання вирішуються дуже часто у спосіб, який ми не можемо передбачити наперед, вирішуються непередбачувано.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

06.06.2021 р.

Ще цікавіше, якщо подивитися на етимологію слова завтра грецькою (класичною мовою Євангелія). Воно має той же корінь, що і свіжий вітер, бриз. Підставте бриз замість завтрашній день, і побачите нові нюанси (цікаво, чи хоче Господь, щоб ми ці нюанси вважали Його думкою, чи ні?). Проблеми і клопоти порівнюються з вітром, а їх вирішення зі свіжим бризом. Тоді стає очевидним, що немає реального сенсу журитися через них.

Додано: 20.06.2022 р.

Джерело тексту: Оригінальний твір.