На закінчення. Повчання для синiв Кореєвих.
Як олень {давні
тлумачі, серед яких і святі отці Церкви, всі тлумачать в загальному як оповідання про
оленів, які їдять змій і від цього у них виникає сильна спрага, від якої вони можуть
загинути, якщо не вип'ють води} прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже.
Моя душа спрагнена Живого Бога {інший переклад
Бога Сильного і Живого
, ще інший
Живого Господа Бога
}.
Коли прийду і з'явлюся перед обличчям Бога?
Мої сльози стали для мене хлібом удень і вночі, коли щодня мені говорили: Де твiй Бог?
Згадав про це я і вилив перед собою душу свою, бо перейду до місця, де дивовижний
намет, – аж до дому Божого – з голосом радості й хвали, зі святковим відлунням.
Чому сумуєш, душе, чому тривожиш мене? Поклади надію на Бога, адже я прославлятиму Його.
Мій Бог – спасіння моєї особи.
Моя душа збентежена в мені. Через це я згадуватиму Тебе в околицях Йордану і Гермону,
з малого пагорба.
Безодня перекликається з безоднею гуркотом своїх водоспадів, усi Твої буруни i Твої
хвилі нахлинули на мене.
Вдень Господь заповість Свое милосердя, а вночі зі мною пісня – молитва до Бога мого
життя. Промовлятиму Богові: Ти — Той, Хто за мене заступається {тут вживається слово,
яке можна перекласти як скеля, камінь, твердиня
– стосовно Бога, можна ще
сказати: Ти – моя Скеля
}. Чому Ти забув мене? Чому я ходжу засмучений
тим, що мене гнітить ворог?
Коли кості мої тріщали, мої гнобителi дорікали мені, говорячи щодня: Де твій Бог?
Чому ти сумуєш, душе, чому тривожиш мене? Поклади надію {тут вживається слово, яке
пов'язане з поняттям чекання, буквально Чекай!
, певної тривалості, і як
наслідок – надії} на Бога, адже я прославлятиму Його. Мій Бог – спасіння моєї особи.
Для мене цей псалом пов'язаний з особистими глибокими переживаннями та подіями мого життя. Один з моїх улюблених. Тим не менше, не хочу на цьому зупинятися зараз, а напишу наступне.
Один з найвідоміших святих ХІХ століття, преподобний Арсеній Каппадокійський, який дуже любив Псалтир, молитва якого допомагала багатьом людям, вважав, що цей псалом потрібно читати молодим людям у випадку нещасливого кохання.
А тема розмови насправді прагнення Бога, з якого починається псалом та надія на Нього,
чекання Бога, якою закінчується він.
Згідно Закону
Божого протоієрея Серафима Слобідського, прагнення Бога є одним з трьох проявів духа людини як однієї зі складових її природи, поряд з
совістю та страхом Божим. Це твердження за статтею архімандрита Аверкія Таушева Душевность и духовность
, Мюнхен, 1949.
На жаль, самої статті чомусь досі немає в Інтернеті у прямому доступі, але додам, що думка про три прояви духу людини
я вбачаю у подіях Преображення Господнього. Уважне вивчення текстів трьох синоптичних Євангелій
щодо події показують, що апостоли відчували страх (страх Божий), їм було добре
(совість і є здатність розрізняти добро і зло, має таке призначення) і їм хотілося там бути
з Ісусом Христом, Який явив Своє Божество (також було і явлення Отця через Голос та Духа
Святого через хмару), вони прагнули того, що є змістом прагнення Бога. Отже, усі три складові пристуні.
Можливо, у статті Аверкія говориться про те ж, але, на жаль, сама стаття мені не траплялася. Хто має
змогу, звірте, будь ласка.
Ісус Христос докоряв фарисеям: Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого
Бога, не шукаєте?
(Івана 5:44). Ми покликані прагнути Бога згідно заповіді блаженства
Блаженні голодні та спрагнені на правду (праведність, справедливість), бо вони наситяться
(Матвія 5:6). І знову ж ключовим
віршем до розуміння усієї 6 глави Євангелія від Матвія є:
Адже де твій скарб, там буде і твоє серце
(Матвія 6:21).
Прагнення Бога є дуже важливою складовою любові до Бога. І варто ще сказати, що потрібно
бути обачними та мати смирення. Згадаємо, що ключовим аргументом спокусника змія в Раю для Єви
стало те, що будете, як Боги, які знають добро і зло
, всупереч Божій заповіді та
Божій волі. Все життя духа людини тісно пов'язане з прагненням Бога. Власне і дія самого духа людини
проявляється найперше у бадьорості:
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, – бо дух бадьорий, та тіло немічне
(Марка 14:38; порівняйте:
Матвія 26:41).
Важливим уроком є те, що дух бадьорий
. Це одна з його характеристик. Отже, так його можна
розпізнати, на противагу до плоті, яка немічна. Задумайтеся і прислухайтеся до себе: чи не
відчуваєте ви непомітну і тиху бадьорість
, наче віяння тихого прохолодного вітру у спеку.
Колись Господь ходив у такому серед раю, колись у такому явився Іллі. Чи є у ваших серцях
ота згадана бадьорість? Має бути, якщо добре дивитися. Отже, вона є дією й ознакою
людського духа. Вона спонукає до молитви і тверезіння. Вона дозволяє перемагати немочі
і спокуси, будучи не стільки силою, скільки закликом і початком перемоги, провісницею і
предтечею Духа Святого, Який дає ту справжню перемогу над немочами і гріхом. Свт. Василій
Великий радить починати молитви з… прославляння Бога. Тоді каятися у гріхах і щось
просити. Саме прославлення Бога, хвала Йому і є проявом тієї бадьорості духа. І Господь
все ж на перше місце поставив бадьорість духа, а потім уже покаяння. Навчаючи
молитися завжди і не падати духом
, Господь Ісус Христос розповів також притчу про
вдовицю і несправедливого суддю, яка передана Євангелистом Лукою (Луки 18:1-8). Сказати,
що дух бадьорий
на противагу до плоті, то також сказати, що справжня бадьорість
походить від духа і є його ознакою
. Не бачачи дух, ми все ж можемо пізнати ту бадьорість
і знати від Христа, що то від духа. І живучи згідно неї, зможемо жити духовно, тобто
зможемо готуватися до прийняття Духа Святого, Самого Господа.
Згадаю ще про молитву святого Єфрема Сиріна, якою молилися у Великий піст.
Господи і Владико життя мого, духа лінивства, безнадійності, владолюбства та марнослів'я
не дай мені. Духа ж доброчесності, смирення, терпіння та любові даруй мені, рабу Твоєму.
Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти
благословенний навіки віків. Амінь.
Як зазначає Богдан Огульчанський у
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
смирення є протилежністю владолюбства, бажання бути в центрі подій
. Додам і що смирення
є протилежністю і недбалості та метушливості, які відповідають у грецькому тексті лінивству
та безнадійності в українському перекладі. Додам, що смирення, змірення себе, знайдення
міри своєї
від чого справді походить
[див.: Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. В 4 т. Т. 3 (Муза – Сят) / Пер. с
нем. и доп. О. Н. Трубачева. – 2-е изд., стер. – М.: Прогресс, 1987. С. 688.] слово смирення
є і шляхом до надії та
терпеливості. Щоб втратити надію, потрібно спочатку втратити смирення, потрібно почати бачити
світ (зокрема і себе) виключно у своїй манері, виключно так, як сам чи сама думаєш (неправильно)
про те, і тоді така замкненість на собі, протилежна смиренню, веде до втрати надії,
до розчарування.
Будемо ж прагнути Бога та з надією та смиренням чекати Його, як про те мовиться у псалмі. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі! Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків! Амінь.