Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась
Духом Святим, і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: Благослове́нна Ти між жо́нами,
і благослове́нний Плід утро́би твоєї! І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в
утробі моїй! Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!
(Луки 1:41-45)
[1].
Зустрічаються згадки того, що хтось зі святих (можливо, Іван Золотоустий, не пам'ятаю і, на жаль, не зміг знайти), що слова Єлизавети є насправді також словами святого Івана Хрестителя, її дитини в утробі. Згідно цього пояснення, Іван наповнився Святого Духа ще з утроби і почав пророкувати в утробі матері її вустами. Беручи також до уваги це пояснення, поглянемо тоді на відносини між Духом Святим, Сином Божим, Божою Матір'ю, Іваном Хрестителем та Єлизаветою. Помітимо тут важливі деталі.
Слова Єлизавети (також згідно пояснення й Івана Хрестителя, але це не впливає на подальші міркування)
є водночас словами Святого Духа, Бога. Вони звернені як до Марії, так і до Сина Божого, Бога.
Саме тому дуже важливо подивитися на них. Мати мого Господа
є словами Єлизавети (бо для Духа
Святого Син Божий не є Господом, а є Єдиносущним і Рівночесним, Другою Іпостассю Святої Трійці для Третьої),
але ці слова є і словами Святого Духа. Він засвоює Собі людськість Єлизавети, але не у природньому сенсі,
не так, як прийняв людськість, людську природу Син Божий, а благодатно і, з іншого боку, відносно.
Благодатно, бо діє на Єлизавету благословенно, надхненно з любов'ю, а відносно, бо говорить від її імені.
Дух Святий говорить від імені людини, Єлизавети, і тому і Єлизавета може ті слова природно промовляти,
як людина, але разом з тим і надприродно, як Одкровення істини від Святого Духа. Святий Іван Дамаскін у
Точному викладі православної віри
називає те відносним засвоєнням
[2].
Блаженна ж та
тут Єлизавета і Дух Святий продовжують і говорять про Марію у третій особі,
засвоюючи тепер собі стан усього людства, а не лише Єлизавети, перед якою стоїть Марія. Єлизавета і
Дух Святий ніби бачать ситуацію збоку, з певної віддалі. І це робиться заради нас і нашого спасіння.
Це друге засвоєння, яке є даром Божим для Єлизавети і нас. Дух Святий являє, як бажає спасти людей,
усе людство, а не лише Марію, Івана в утробі та Єлизавету. Бачите, Дух Святий, Бог, обдаровуючи
благодаттю людину, дивиться на все частково також її очима. А людина, приймаючи дар благодаті,
дивиться також Божими. Дух Святий бере Своє знання, Боже, і засвоюючи Собі відносно наше, обдаровує
людей Своїм.
Далі ще більше. Марія вже має Святого Духа, Який не виявляє Себе настільки явно до привітання Єлизавети.
І тут Він починає Себе проявляти явно. Марія починає величати Бога піснею. Дія Святого Духа поширюється
далі, долучаючи до слави Божої більше людей, більше творіння. Якщо вважати, що це також і слова Івана в утробі,
тоді прийняття собі, засвоєння та дарування стає фактично вдвоє більше
. Адже Єлизавета говорить також від
особи Івана, подібно і Дух Святий. У всьому описаному процесі бачимо ясніше
також, що таке Богонадхненність.
Слава Отцю, Сину і Святому Духові навіки! Амінь.