Христос є досконалий Бог і досконала людина. Й уже майже дві тисячі років Він не спить і не їсть. У Нього немає вже природних негріховних страстей після Воскресіння. При цьому Він не перестає бути досконалою людиною. Христос ніколи не був, наприклад, програмістом, але це і не потрібно, щоб спасти програмістів. Те, що є в розумі програмістів, зміст свідомості, спосіб їх мислення та ін. є особливим, відмінним від стану свідомості спеціалістів інших професій. І кожна професія має такі ж відмінності більшою чи меншою мірою. Але Христу немає потреби для нашого спасіння наповнити Свій розум усім цим. І так не лише з професією. Наприклад, свідомість жінки відрізняється від свідомості чоловіка, але Христу немає потреби ставати жінкою, щоб спасти жінок. Свідомість євреїв як нації відрізняється від свідомості папуасів та американців (жодних паралелей чи натяків нехай не робить мій вибір, просто рандомізований вибір серед сотень і тисяч можливостей -— етносів та національностей), але Христу не потрібно змінювати національність. Стосовно сміху а також багато чого, що є подібним, можна сказати, що і сміх стосується стану свідомості -— що зараз у ній, чим наповнений розум, серце, до чого прив'язана (приліпилася церковно-слов'янською) душа, які цінності, який досвід у людини, які установки та підхід та ще багато-багато іншого -— і саме тому одні люди з чогось схильні сміятися, водночас інші -— ні. І тому як такий сміх не є необхідним для спасіння людини. Немає заповідей сміятися. Є заповідь мученикам (вигнаним за правду) веселитися, але це дія, а не стан свідомості. І весеління цілком може бути поза сміхом.

У Переданні не згадується, що Христос сміявся. Але Богові антропоморфно приписується сміх над ворогуючими. Існує класична думка (Арістотель), що гумор виникає як невідповідність між змістом і формою. Люди, які бажають бачити у Христі сміх та гумор, а також вважати Бога жартівником, мають визначитися, чи (і тоді чому, для чого) замість гармонії Бог вирішив внести у світобудову невідповідність.

На аргумент таких людей, що людина не може не сміятися, можна відповісти, що вона може не сміятися.

Я думаю, Богові бути коміком не потрібно. У 2 псалмі описується, що Бог сміється над тими, хто ворогує проти Нього. Але вдумаємося глибше. Не будемо заглиблюватися в апофатичне богослів'я, але ось таке просте міркування. Мене не приваблює образ Бога, який жартує над ворогами, коли вони стають учасниками вічних мук і погибелі, я думаю, що це бачення від лукавого, який веселиться від таких жартів... Насправді у згаданому псалмі говориться не про насміхання над гинучими ворогами, а про впевненість Бога в Собі -— Він Господар і усі намагання ворогів геть марні та безсилі. І як самовладний і повний господар себе почуває і поводить абсолютно вільно (але не безпринципно), так що може сміятися, нічого не робити чи щось інше, так і Господь. Це метафора, а не властивість Бога.