🇺🇦
Слава Ісусу Христу!
🌞💙💛
Читань сьогодні було два, одне з яких на честь святого Єфрема Сиріна.
З рядового Апостола читалося про пізнання істини та зв'язок з заповіддю любові до братів (і сестер, ближніх, загалом людей). Лише стислі коментарі.
темрява засліпила йому очі
— пряма паралель зі словами Ісуса про око як світильник для тіла
— якщо ж світло, яке у тобі, є темрявою, тоді якою ж є (власне сама) темрява?
(Матфея VI, 22-23).
(Наступне виправлено і додано 01/03/2024):
Око має дарувати світло, а не темряву. Якщо людина засліплена темрявою, то це не просто відсутність світла у її очах, навколо, але наявність зла у сприйнятті. А це зло у сприйнятті веде до багатократного збільшення зла у всьому поводженні, поведінці, думках, словах, у житті, виступаючи наче відкритими дверима і збільшувальною лінзою для нього.
Про заповідь любові — раніше гарно написав про любов до ворогів — цитую:
Господь Ісус Христос каже:
Любіть ваших ворогів.., щоби бути вам синами вашого Отця, Того, Хто на небі, Який Своєму сонцю велить сходити над злими і над добрими та посилає дощ на праведних і на неправедних (Матфея V, 44-45).
Чому сонце, коли говориться про добро, а дощ — коли про праведність? Чому не навпаки? Або ще якось інакше? Бо сонце, як і добро, людина більше відчуває у порівнянні з дощем, від якого часто ховається, хоча знає, наскільки останній є потрібним. Так і добром простіше назвати те, що більше, краще відчуваєш, а праведністю те, що більше потребуєш, аніж відчуваєш (хоча це буває непомітним). І ще: якщо хочеш більше Божу любов відчувати, тішся сонцем, коли воно світить і гріє, а коли хочеш більше бути задоволеним, радій потрібному дощу. Можна навіть при відповідній погоді робити це як духовну вправу
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
З рядового Євангелія читалося про намащення Ісуса миром менш, ніж за тиждень до Страждань на хресті. Описана подія у всіх 4 євангелистів, але є відмінності в деталях, зокрема щодо точного часу події. На мою думку (сьогодні подумав про те), Євангеліє від Іоана містить найбільше подробиць, написане самим очевидцем та учасником події, написане після всіх інших Євангелій, істинність яких Іоан також підтвердив, отже, воно найточніше викладає історію події. Згідно нього (Іоана 1II, 1-8), цією жінкою (ім'я якої інші євангелисти приховали, подібно як і історію воскресіння Лазаря, щоб не було спонуки її убити, як і Лазаря, поки вона жила, як і він) була свята Марія, сестра Марти і Лазаря, друг Ісуса, мироносиця, одна з моїх улюблених святих (не плутати з Марією Магдалиною, моєю улюбленою святою, та іншою Марією, родичкою Богородиці, мироносицями). Юда Іскаріотський також Іоаном названий на ім'я.Вона добре діло зробила мені
— припускаю, що вона могла передбачати близькі страждання Ісуса (на відміну від учнів), а також могла приготувати завчасно на випадок Його смерті, а тут вирішила, що її не буде (принаймні в близькій перспективі, враховуючи історію з її братом Лазарем). Так чи інакше, Господь промислительно показує, як діє через людей.
Бідних завжди при собі маєте, Мене ж не завжди
, — зроблене заради Христа людям, Він приймає як зроблене Йому Самому, але сенс слів тут в іншому: якщо хто виражає в особливий спосіб свою велику любов, то Господь приймає такий видимий надмір
як один з добрих дарів (порівняйте з Юдою, який Ісуса не полюбив).
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!