🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
Продовження тексту для читання, про яке йдеться за посиланням:
15042023.html
Павло говорить про стосунки між християнами всередині громади, підкреслюючи, що зовнішніх судить Бог
.
Він докоряє за суд перед у язичниками, оскільки тоді у грішних язичників складається думка, що християни не тільки у доброчесності не кращі цих язичників, але навіть і гірші, раз вони потребують суду (щоб ті розсудили, розібралися) (грішних) язичників. Власне йдеться про приниження християн через таку поведінку перед самими язичниками, яке самі коринтяни не всі усвідомлювали.
Далі Павло каже, що вірні (святі) будуть судити світ (і навіть ангелів). Це єдине місце у Писанні, де йдеться про таке, тому залишається загадковим. Переважно так думають, що святі своїми чеснотами та прикладом життя виявлять на Божому Суді гріхи людей, чим стануть учасниками Божого Суду як свідки (а не власне судді). Водночас є обітниця Ісуса 12 апостолам судити Ізраїль. Це знову ж таки розуміється як те, що слова та вчинки, чесноти апостолів виявлять добре та зле серед людей загалом, вони будуть своєрідним мірилом для людей.
Також Павло вважає, що приниження перед язичниками, які були грішниками, гірше, ніж потерпіти щось від братів і сестер, простивши їх (а найкращим вважає і радить звернутися до мудрого вірного, який може вирішити справу), якщо немає когось, хто міг би мудро розсудити серед вірних.
Павло також нагадує про те, що грішні люди, які не розкаялися, не успадковують Царство Боже. Все ж, тут є багато нюансів. наприклад, розбійник, який розкаявся на хресті увійшов у Рай першим, але не як Божий син, а як прощений грішник. Успадковують
же діти, спадкоємці, а не просто люди. Тому слова апостола безпосередньо означають, що нерозкаяні грішні люди не будуть Божими дітьми і не заслуговують на Царство Боже. Тим не менше, це не є абсолютний і кінцевий вирок, залишається ще надія на невимовне Боже милосердя. Тим не менше, така надія не повинна ніяк зупиняти людину на шляху покаяння, не потрібно відкладати покаяння, думаючи, що Бог все одно людину спасе з милосердя. Така думка є лукавою (оманливою), бо навчає зневажати Бога та Його святу волю.
Ще скажу, що не спілкуватися
з християнами-грішниками та грішницями — не будувати з ними добрі стосунки, не створювати для них видимість благополуччя, щоб вони не втратили усвідомлення необхідності покаяння. Якщо б вірні створювали вигляд чи справді будували добрі стосунки з нерозкаяними грішниками-християнами, то ті б втрачали соціальний заклик до навернення і покаяння. Це було б справою гріховною.
Також Павло каже про прощення і очищення гріхів у Христі. Були
, але очистилися
.
Потрібно сказати, що братами і сестрами
, як відомо, називалися серед юдеїв не лише рідні брати і сестри, але і більш далекі родичі, зокрема двоюрідні, троюрідні брати та сестри. У Христа не було власне рідних братів і сестер за тілом, оскільки Діва Марія залишалася Дівою завжди, навіть будучи Божою Матір’ю.
Христос не сотворив на Батьківщині тоді багато чудес, бо люди не вірили. Христос не хоче, щоб люди засновували і будували віру (лише) на чудесах. Натомість можна думати, що віра переважно має будуватися на стосунках. Перед співвітчизниками Ісуса був Він Сам, але вони не шукали стосунків з Ним. Вони не пізнавали Бога у ньому (навіть, якби побачили чудеса, то не бачили б Бога у Ньому), вони не будували ці стосунки з Христом, з Богом на основі довіри та віри, пізнання. Тому таке ставлення є поверхневим, і в перспективі вони уподібнилися б зерну з притчі про сіяча, яке не впало на добру землю, але кудись іще. Якби Христос через їх бажання чудес розбудив у них видимість віри у Нього, то у ці люди завжди очікували б… чудес. Це означало б, що смислом їх віри був би не Бог, не Христос, не стосунки з Ним, але чудеса. Це фактично омана, якою навіть лукавий може скористатися, якщо Господь допустить.
Тому Господь не вчинив багато чудес
(можливо, не вчинив навіть жодного там, на противагу багатьом чудесам, які Він чинив у інших місцях). Натомість Він будує віру на тому, Ким є Христос. Він подібний тут пророкам.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!