Христос Воскрес! 🌞
Християни Західного обряду святкують сьогодні Вознесіння Господнє, з чим їх вітаю. Господь, возносячись тілом і душею (людською природою) на небо, туди, де за Божеством Своїм був і раніше, цим самим звеличує і прославляє цю природу. Саме ця прослава потрібна, згідно Його слів, щоб зіслати Святого Духа, Який також прославить Сина. Також з Вознесінням тісно пов'язані і слова про Друге Пришестя у Символі віри — І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця
.
Від свята Вознесіння зазвичай вітаються так, як переважно протягом року — у нас в Україні це Слава Ісусу Христу! Навіки слава!
.
Діяння XIV, 22 — ‘εμμενειν’ — ‘emmenein’ — перебувати у, продовжувати бути в, стояти у
. Від ‘en’ + ‘meno’ — перебувати (стояти) в тому ж місці
.
Пропущено місце, де Павла розлючені юдеї побивають камінням за віру Христову. Натомість, відразу читаємо про чудесне одужання Павла, коли його оточили учні. З-поміж усього, для кожного / кожної справжнього вчителя / вчительки, підтримка учнів здатна творити чудеса
— частіше в переносному (але реальному) смислі, а тут — явно — Господь являє Свою милість, щоб і всіх навчити підтримувати вчителів.
Історія наче середина
труднощів Павла у проповіді, тому слова про утиски
— це підбадьорення у дорозі до Царства Божого. Через величезну значимість діяльності апостолів, їх також очікували великі випробування, і згадка про входження
в Царство Боже — згадаймо паралелі з Євангелія, де Царство Боже силою (зусиллям) здобувається, і хто докладає зусилля, входить у нього (вже у цьому житті починає жити близько до того)
(Матфея XI, 12).
Іоана X, 4 — ‘εμπροσθεν’ — ‘emprosthen’ — перед, перед лицем
. Від ‘εν’ + ‘προς’.
Іоана X, 7, 9 — ‘ειμι’ — ‘eimi’ — (Я) є
. Вживається лише при наголошенні.
Іоана X, 8, 9 — ‘εμου’ — ‘emou’ — (попереду, через) Мене
.
Про частину IX глави — потрібно мати на увазі, що тут слово сліпий
і зрячий
вживається паралельно у двох різних значеннях, що може заплутати і робить вислів свого роду парадоксом або оксимороном. Одне значення — стосовно дійсного актуального наявного стану речей, а інше — стосовно сприйняття людьми цього стану — правильного чи неправильного. Отже, ті, хто насправді самовпевнено у своїй гордості та зарозумілості, нерозкаяності думають, що бачать, духовно виявляються своєю самовпевненістю засіплені, знаходяться в стані самоомани. А ті, які визнають свою неміч, при цьому шукають визволення та зцілення, спасіння — йдуть до Христа і знаходять Його.
Про частину X глави й алегорію там гарно написано за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!