Читання у будні дні Великого посту — зі Старого Завіту. Найбільше читаються книга пророка Ісайї, якого ще називають старозавітнім євангелистом
через ясність його пророцтв про Христа, з книги Буття, з якої багато дізнаємося про смисл та потребу в спасінні та про Божу волю, та з книги Притч Соломона, яка є повчальною канонічною книгою, яка покликана підняти людину над буденністю до порогів вічності, приготувати її до вищого через пошук мудрості, а не певних земних здобутків. Усі три книги, як і весь Старий Завіт свідчить про Ісуса Христа, незважаючи на те, що кожна з книг робить це цілком у різний спосіб.
Тема дуже глибока, але потрібно відразу зазначити, що читачі та слухачі Старого Завіту в його часі відрізнялися від сучасних людей. Найсуттєвішою відмінністю було те, що глибина розуміння, особливо розуміння покаяння, навернення, очищення, формувалася у той час, і саме тому читання старозавітніх книг найперше відбувається у часі посту, у часі покаяння та підготовки, адже те, з чим стикалися ті люди, також актуальне і зараз.
Текст багатоплановий, наприклад, уже у третьому вірші є пророцтво про Різдво Ісуса Христа та Його земне життя — адже народився Він у стайні біля тварин, був покладений у ясля, тобто годівницю для худоби, а у часі служіння був не прийнятий багатьма людьми, юдеями і не тільки. Водночас далі йдеться про справжні стосунки з Богом — вони не у релігійних обрядах, але у живій спільності з Богом, яка виявляється в житті.
Про перші розділи книги Буття є дуже багато творів, загалом, на мою думку, книгу Буття та книгу Одкровення Іоана Богослова ми суттєво не до кінця розуміємо. Зокрема стосовно створення світу ведеться активна дискусія та діалог.
Але перефразовуючи і до певної міри переосмислюючи відомий аргумент про Писання, якби ми все повністю розуміли, то де був би резерв
для поглиблення розуміння? А якби ми не розуміли майже нічого, то хто хотів би зрозуміти більше? А наш розум зокрема також потребує джерела натхнення. Тому Бог надихнув Мойсея написати так, щоб текст завжди був і загадкою, і явністю.
Хтось скаже: Так кожен текст до певної міри залишається загадковим, але також до певної міри зрозумілий
, — і дійсно, але Писання написане не лише для сучасників, але для всіх поколінь, яких насправді було багато і попереду може бути ще значно більше.
На думку приходить образ Церкви та її членів у Павла (дивіться, наприклад, 1 Коринтян XII). Тільки замість Церкви та людей може бути книга Буття та способи її розуміння. Адже вона звертається не лише до розуму, і є цілісною, яка не зводиться до суми чи простої сукупності своїх складових, але має органічні зв’язки і росте.
На цьому поки зупинюся, про фактичні слова — дасть Бог, завтра.
Початок — актуальність книги, показує мудрість як бажану та потрібну для людей, навіть невчених і простих. Вона наче місток
між життям як існуванням та одухотвореним, повноцінним життям.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!
Матеріал чи його значну частину опубліковано у тезах за посиланням. При цитуванні матеріалів, прохання цитувати:
Олександр Жабенко. Передумови, які сприяли виникненню концепції «російського світу», як порушення принципів розуміння Писання. Богословські аспекти доктрини/ідеології «русского міра»: Тези круглого столу / За редакцією д. н. з богосл., проф., прот. Олександра Трофимлюка; д. філос. н., проф., Олександра Сагана; д. філос. з богосл., прот. Андрія Дудченка та ін. Київ : Київська православна богословська академія, 2024. 223 [3] с.