Щойно вище було пророцтво про Сина Божого, яке цитує євангеліст Матфей.
А тут продовження.
Ісайї XLII, 5 — тут розрізнено дихання
і дух
в людях. Дихати
може людина, яка і не є активною (але є живою), а дух
тут синонім активності. Більше про дух є у творі за посиланням:
https://sites.google.com/view/rozdumy23/na-slova-hristovi-pilnujte-j-molitsa-sob-ne-vpasti-v-spokusu---badorij-bo-duh-ale-nemicne-tilo
Взагалі кажучи, тут не йдеться про те, які складові має людська природа, але про ті обрані серед дарів, якими Бог обдаровує людину в Своєму піклуванні.
Далі багатозначні слова — з одного боку стосуються Ізраїля як народу, через якого Господь дарує милість усьому світові, але також і Ісуса Христа, в Особі Якого Господь дарує милість усьому світові. Останнє має переважне значення.
Далі під різними людьми бачимо, як Господь поширюватиме віру — через апостолів-рибалок (багато з них), монахів-пустельників (пізніше), в різних кінцях землі (по всьому світу).
Водночас бачимо, що пророцтво йде про Самого Господа, про Ісуса Христа, Який переміг гріх і смерть.
Ще далі в Ісайї XLII, 14 — пророцтво і про Боже довготерпіння, і про хресні страждання та Воскресіння Ісуса Христа.
Ісайї XLII, 16 — пророцтво про те, що Господь навчить людей і дасть сили, а також що це буде назавжди, навіки.
Знову пропущена частина, де зокрема, крім продовження учорашнього читання, говориться про початок нового явлення Бога Аврааму та Саррі біля дуба Мамвре.
Багато-хто вважає, що три Ангели — це явлення Пресвятої Трійці, Отця, Сина і Святого Духа Аврааму, що це єдине таке явлення у Старому Завіті, навіть є ікони на цю тему. На таку думку вказує також те (як зазначають дослідники), що Авраам зустрічає Трьох, а звертається Господи
як до Одного (але цей факт допускає інші тлумачення, крім традиційного християнського, хоча і слабші за виразністю
). Також Троє знають думки сердець людей (Сарри), що властиве лише Богові (а творінню — лише за благодаттю, якщо серце не своє). Для християн цих аргументів цілком достатньо, щоб думати, що явилася Пресвята Трійця. Водночас поширена і думка, що це була Одна з Іпостасей Трійці (Син Божий, тому що Ісаак є Його прообразом, про що буде читання завтра) та двоє ангелів. Авраам звертався до Господа. І говорив з ним Господь.
Пропущене читання також про обітницю, що син буде народженим уже протягом року — тобто зачаття відбудеться ближчим часом. Пропущено і те, що Сарра у серці засміялася, не повіривши, а потім, отримавши докір від Серцевидця Бога, краще пізнала істину.
Загалом історія слугує прикладом і наукою про віру, богопізанння, самопізнання, гостинність (чому гостинність часто називається авраамовою
на знак її чеснотності), також заступництво за людей, молитву, любов.
А саме читання говорить про намір Божий зійти до грішних міст Содому та Гоморри, щоб вчинити суд. Також про заступництво Авраама. Бачимо, що Авраам просить в молитві, як не значима людина — як простий раб. Це так тому, що він знає, наскільки грішні люди там жили, також тому, що знає, що Господь виконає Свою волю. Він безперечно хоче спасти Лота з сім’єю, думає пр спасіння інших людей, водночас цілком довіряє Богові. Загалом це урок молитви і заступництва за грішних — людина ввіряється Божому милосердю та справедливості, водночас наближається до Бога: спочатку наче здалека
, а потім все ближче.
Потрібно сказати, що Господь дійсно врятував Лота з сім’єю (дружина загинула через власне невір’я та осудження Бога, яке вона зробила, побачивши небесну кару).
І складна історія Лота опускається.
Грецький та єврейський тексти помітно відрізняються, але загалом подібні.
Загалом читання про мудрість, розважливість, уміння говорити і мовчати, стриманість, смирення, скромність, праведність, милосердя, доброту, незлобливість, радісність, добре побожне життя, а також про гріхи та пороки,які цьому шкодять.
Багато гарних віршів, зупинюся лише на двох.
Притчі XVI, 19 — джерело, причина успіху не менше важливі, ніж сам успіх. Якщо причиною успіху є падіння, гріх, нещастя та інше подібне, то такий успіх насправді гірший, ніж неуспіх без зла. Зло не може зробити справді успішною людиною. В Євангелії ця загальна думка розкривається значно глибше, там бачимо, що смирення веде до справжнього щастя, блаженства, Джерелом якого є Сам Бог.
Притчі XVII, 5 — знову проти гордості, зарозумілості, злорадства, немилосердя. Радіти з вічної погибелі людей — гріховно, хоч якими б були ті люди. Але в тій мірі, в якій з такою радістю пов’язані інші стани, у тій мірі вони також гріховні. Бог не бажає смерті грішників, але щоб вони покаялися і були живими (у вічності)
, — каже вже інше місце Писання.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!