Христос Воскрес! 🌞
Діяння VI, 1 — занедбані
— на них не звертали належної уваги
; служіння
— буквально: очікування при столах
, також служіння
Діяння VI, 2 — вжито слово, яке буквально перекладається як залишити позаду, знехтувати, перестати зважати на
.
Діяння VI, 5 — згідно православної традиції, усі перші диякони, крім сьомого, є прославленими святими серед 70-х апостолів.
Загалом уривок важливий, бо описує появу одного з чинів священнослужителів у Церкві, дияконів. Первісні функції цих першодияконів дещо відрізнялися від тих, які пізніші диякони почали виконувати згодом, але загалом відповідні. Нічого у тексті не говориться про дияконис, які також з'явилися згодом, їх служіння буквально відповідало тому, що вони допомагали при столах. Зараз вони є в Олександрійському патріархаті.
Натомість 12 старших апостолів більше займалися інтегративними
функціями, вони дбали більше про єдність Церкви та вірних у вірі та благодаті.
У зв’язку з пам’яттю святих жінок-мироносиць, праведних Йосипа Аримафейського та Никодима, читання Євангелія від Марка, а не Іоана. У ньому є найбільше деталей щодо згадувані сьогодні події.
Йосип виявив сміливість, пішовши до Пилата. Сміливість
тут вжите слово, яке означає скоріше об'єктивну
, ніж суб'єктивну
сміливість, тобто по суті, а не по відчуттям і ставленню самого Йосипа. Це слово звеличує його вчинок: він дійсно сильно ризикував своїм зверненням — його також могли стратити у найгіршому випадку (або принаймні він міг впасти у немилість). Євангеліє підкреслює справжній героїзм Йосипа цим словом. Слово імовірно походить від слова, яке означає ціль, мета
, і отже, означає сміливість та відважність, які походять від надзвичайної відданості меті, цілі, самовідданість.
Лляний одяг — здавна славився своїми антибактеріальними властивостями, його носили священнослужителі на знак стійкості та чистоти від гріха.
Марка XVI, 3 — відкотить камінь
— камінь був надто великий і котився, щоб його можна було людям рухати.
Марка XVI, 5 — довгій цінній одежі
, яку носили вищі прошарки суспільства на Сході — знак гідності.
Марка XVI, 8 — їх охопило тремтіння і розум їх був надзвичайно захоплений, вони були не в собі
— описовий більш дослівний переклад. Тобто їх надзвичайно переповнили почуття та емоції. Потрібно підкреслити, що цей стан настав після їх відходу від гробу, під час спроби усвідомлення того, що відбулося. Ангела вони бачили у порожньому гробі з великим здивуванням, але їх почуття були значно менше задіяні тоді, а ось коли вони почали розуміти, що відбулося, від абсолютної повної неочікуваності, несподіваності, вони були шоковані
, звідки і їх переживання, і чому вони не сказали нічого.
Інші євангелісти, зокрема Іоан Богослов подають подальші події, зокрема Марія Магдалина повернулася ще раз до гробу, де їй явився Сам Ісус. Також жінки таки усвідомили, що відбулося, і сповістили апостолам вранці у той же день.
Таким чином ці жінки стали апостолами для апостолів
, а слова святої рівноапостольної Марії Магдалини, моєї улюбленої святої, Христос Воскрес!
стало загальним вітанням на Пасху.
Скажу ще кілька слів про самих жінок-мироносиць, Йосипа та Никодима. Усі вони — одні з моїх улюблених святих, зокрема Марія Магдалина — улюблена свята, також Марта і Марія, сестри Лазаря, Никодим — один з моїх улюблених святих.
За Переданням, вони усі мирно відійшли до Господа, їх не очікувало мучеництво у кінці життя. Думаю, це так тому, що вони постраждали душею в часі Страждань Ісуса Христа. Оскільки ти зберіг слово Мого терпіння, то і Я тебе збережу від години випробування, що має прийти на Всесвіт, аби випробувати мешканців землі
(Одкровення III, 10). Якщо Господь обіцяє за збереження слова про Його Страждання зберегти від спокус при кінці світу цих людей, то цілком ясно, що так Він уже і зробив з тими, хто не лише слово зберіг, але самим життям були свідками та виявили любов та вірність.
Писати про їх життя далі не буду зараз, то доволі багато, але у часі їх пам'яті зокрема, буду згадувати.
Усім жінкам та вірним бажаю, щоб вони завжди служили прикладом до творення добра та вірності.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!