Оскільки Початок буття — Жива Трійця, яка перебуває у вічному діалозі, то буття — це діалог. Як у діалозі існують різні репліки та стани, так існують різні види буття: є буття-розповідь, є буття-запитання і є буття-відповідь, є буття-прохання, є буття-пропозиція (proposal), є буття-очікування, є буття-виклик, є буття-подяка, є буття-заперечення, є і багатозначне буття і т. д. Наприклад, коли Бог творить світ, то це буття-розповідь Трійці Один Одному і нам; оскільки творіння звернене до Іпостасей Трійці і до нас, подібно, як і розповідь звернена до будь-кого, то так і закони природи існують саме тому, що Бог підтримує їхнє буття-розповідь. Буття-питання — тоді, коли Бог дає нам свободу щодо того, якими ми будемо, яким ми зробимо світ, що ми робитимемо і т.п., і чекає від нас відповіді; таким чином, Бог ставить нам буття-питання, відповідь на яке даємо ми самі як вільні істоти. Буття-відповідь — тоді, коли ми творимо ту чи іншу справу, відповідаючи Богові та один одному на буття-питання, або коли Бог відповідає нам на нашу надію про майбутнє; відповідаючи, ми використовуємо, здійснюємо деякі можливості, які є у бутті-питанні. Буття-прохання — тоді, коли Бог просить нас бути з Ним і один з одним у любові, промислительно спрямовуючи до цього обставини, або Сам безпосередньо спонукає нас не грішити більше, або коли ми щось просимо і т.п. — тоді, коли Бог, поставивши запитання нам, пропонує на нього відповісти своїм життям, своїм серцем і розумом, даючи свободу (а значить і відповідальність) нам, або коли ми просимо Його чи інших людей. Буття-очікування — тоді, коли Бог чекає від нас дій, або ми чекаємо дій від будь-кого. Буття-вигук — тоді, коли Бог певно і рішуче творить Свою добру волю щодо нас, навіть може бути творить чудеса, або ми рішуче чинимо щось. Буття-подяка — тоді, коли ми дякуємо Богові, а Він перебуває в любові в Трійці та до нас. Буття-заперечення — тоді, коли Бог руйнує зло, або ми противимося Його добрій волі, один одному і т. д. Буття таким чином є діалогічним у всій його повноті.

Тут можна побачити аналогію зі створенням світу Пресвятою Трійцею у діалозі. Безпочатковий Отець — Джерело будь-якого буття Своїм Співвічним Словом кличе до буття світ і Дух Святий утверджує творіння. Подібно і коли діють люди: Бог як Отець наш дає основу будь-якому буттю, але здійснюють конкретні акти буття (добрі чи злі) люди, які покликані стати дітьми Божими. Тому не лише Бог творить світ і дає буття, а й людина творить як творча за своєю природою особистість.

Саме діалогічність буття свідчить про те, чому Бог допускає існування гріха. Бог ставить нам буття-питання, в якому немає гріха і зла (Бог безгрішний), і чекає від нас буття-відповіді. Саме це буття-відповідь наша може бути гріховною, якщо ми відповідаємо Йому або один одному гріхом, і тоді ми стаємо відповідальними за гріх. Бог припускає існування гріха тому, що Він припускає і бажає існування діалогу між Ним і нами, тобто існування вільних особистостей. Адже забравши в нас можливість давати вільну відповідь, Бог зробив би наші особистості іншими, німими. Щоб цього не було, Він дарує нам свободу в бутті, щоб ми уникали гріховного буття-відповіді, але обирали добре і святе буття-відповідь.

Використана література (крім Біблії) св. Іоан Дамаскін. Точний виклад православної віри.

Джерело:

Тут йдеться про причастя буття всім творінням.

Бог творить буття світу, але може робити світ причетним Своїм несотвореним енергіям. Перше — сотворене буття, друге ж — обоження і причина його — несотворена благодать Божа, Сам Господь у Своїй дії в творінні та даруванні йому.