Залишившись наодинці із Христом,
та жінка і не знала, що просити,
вона лиш очі підвела до Того,
Хто міг її простити.
Вона не знала ні про що,
ні сором очі не сховав,
та тихий голос: Не суджу,
Іди і більше не гріши,
в глибини серця простував.
І що просить тобі Христа,
коли і ти ось наодинці з Ним?
Просить про хліб і чудеса?
Про справедливість геть у всіх?
Про допомогу у потребах?
Або Помилуй говорити?
Адже потреби будуть, як завжди,
і знає про усіх Господь.
Бо Він покрив блакиттю небеса,
і хмари водами всі напоїв.
Ось так людина віч-на-віч з Христом.
Подивиться на Нього,
і думка нехай буде людяною з Ним.
Як Співрозмовник Дивний, Він — Господь.

Джерело:

Лагідний, згідно з класичним визначенням св. Іоана Ліствичника, — той, хто сам не ображається, і інших не дратує. Він коротко, економно та оптимально, природно мислить, не бігає за гнівом та пристрастями, але перебуває мирно з Богом (церечення своєрідна інтерпретація цього визначення).

Ще передання свідчить, що без необхідності не слід згадувати про чужі гріхи, якщо до того не закликає необхідність.