За відправний пункт візьмемо концепцію Л. С. Виготського про зони актуального та найближчого розвитку як основні в розвитку дитини. Саме ця концепція стверджує, що розвиток відбувається на сонові актуального рівня у напрямку зони найближчого розвитку, яка означається як те, що дитина не може на даному етапі виконати самостійно, без допомоги дорослих, але з їх допомогою може. Хорошим буде те навчання і виховання, яке випереджає актуальний, наявний рівень розвитку, веде у зону найближчого розвитку. Саме так зазвичай трактується розвиток дитини. [1]

Але слід все ж мати на увазі, що не тільки дорослі, але і будь-хто, хто у певному відношенні випереджає дитину у розвитку, може виступати у ролі дорослого для просування її у зону найближчого розвитку. Це може бути і більш здібний ровесник дитини, і незвична особистість і т. д.

Коротко проаналізуємо, які причини лежать в основі того, що розвиток обдарованості у віці приблизно 14 років сповільнюється чи йде на спад.

По-перше, це підлітковий вік, майже його завершення, і цей період має свої особливості. [1]

1. Провідною діяльністю виступає спілкування з ровесниками. Основні новоутворення — почуття дорослості, самоствердження, критичне ставлення до дорослих, стійкий характер самооцінки.
2. Цей період — критичний. Як відомо, відбувається перехід від одного способу ставлення до дійсності до іншого. Якщо дитина до підліткового віку (до 10-11 років) засвоює соціальний досвід в першу чергу через дорослих, то в підлітковому віці відбувається ламання цього світосприймання, і в ролі джерела засвоєння соціального досвіду виходять на перший план самі підлітки, які сприймаються як дорослі. Якість такого переходу може бути різною. Нарешті пізніше, уже в юнацькому та дорослому віці відбувається подальша перебудова світосприйняття: головну роль у розвитку мають цінності у широкому значенні цього слова (такими можуть бути наприклад, інші люди, які є цінністю, або Бог). Саме на них орієнтується зріла особистість. Якщо перший з цих переходів відбувається до настання дорослості практично в усіх людей, то другий — не в усіх, а його ступінь завершеності і визначає рівень особистісного розвитку людини, рівень її соціальної зрілості.
3. Саме від якості цих переходів і залежить, наскільки кожна особистість буде примножувати набутий досвід і наскільки вона буде творчою (творчість — також цінність!).
4. Слід зазначити, що з огляду на ряд цих та інших ключових моментів, наше суспільство (людство) не вміє долати підлітковий вік: у ньому є більш-менш напрацьовані принципи підпорядкування, але немає по-справжньому реалізованих принципів творчості і співпраці.
5. Для розвитку здібностей потрібен двигун, який постійно працює. Важливим є не надзвичайне навантаження у праці, а постійність. Постійна праця ефективніша, ніж непостійні, періодичні надзусилля. Лише та людина, яка постійно працює, може досягнути певних успіхів. Отже, потрібно поєднати здібності з тим, що постійно працює, діє, щоб забезпечити найефективнішу їх роботу і розвиток. Таким двигуном є цінності та діалог. Тому головне — поєднати працю (в тому числі розумову і творчу) з цінностями. Тоді цінності будуть рухати постійно творчість, бо цінності діють постійно, а творчість буде розвивати цінності.

Таким чином, слід звертати особливу увагу на розвиток цінностей дитини, ще з дитинства орієнтувати її на те, що саме з цінностями буде пов`язана її майбутня діяльність і спілкування.

Для розвитку, наприклад, художніх здібностей слід прищеплювати і розвивати у дитини з дитинства почуття прекрасного, вміння тонко розрізняти цінності.

Таким чином, слід зважати на це при вихованні та навчанні.

1. Кон І. С, Фельдштейн Д. І. Отроцтво як етап життя і деякі психолого-педагогічні характеристики перехідного віку // Збірник статей для конспектування з вікової і педагогічної психології для студентів фізико-математичного факультету. — Житомир, Видавництво Житомирського державного університету імені І. Франка. — 2005. — С. 38-42.
2. Мазаев С. А. Гений и злодейство : Портал "Богослов.ru"

Джерело:

Так, людству невідомо, якою може стати людина в плані її інтелектуальних, виробничих, планувальних, фізичних сил та подібне. Адже вона може навчитися використовувати створені нею засоби творчості так, що неможливо буде впізнати, що це могла створити людина.

У цьому її потенціал — може набувати великих висот. Але як би не змінювалися способи діяльності людини, якими б засобами творчості вона не оволодівала, вона залишається людиною. І тут є проблема розвитку самої людини. А її справжній розвиток — розвиток духовності та досягнення святості у єдності з Богом. І Євангельські заповіді тут вічний орієнтир. Адже вони динамічно рухають людину до вищих досягнень. І саме вони є мірилом розвитку людини та суспільства. Виконати їх можна лише у Христі.