Про війну на небі в Одкровенні 12: загалом кажучи, неможливо довести богословськими засобами, що написане в Одкровенні стосувалося ВИКЛЮЧНО майбутнього стосовно Іоанна Богослова. Як відомо, Іоанн сприймав Одкровення як Двері у вічність. Для Бога немає минулого і майбутнього в нашому сенсі, а є теперішнє… Крім того, те, що пише Іоанн про конкретну подію в Євангелії або Одкровенні, він пише про те, що відбувається у вічності, поза часом. Христос Є вічне зараз, вчора, і сьогодні, і навіки Той самий… Тому багато тлумачів відносять описане в Одкровенні не тільки до подій, які мають бути тільки в майбутньому, а й знаходили вказівки на минуле і сьогодення в людському розумінні. Так, наприклад, багато хто розумів глави 4-5 Одкровення як такі, що оповідають про минулі події, які мають ВІЧНЕ значення (про Старий Заповіт, про Боговтілення, про Страсті та Воскресіння Христа, про майбутнє і т. д.). Тому немає жодної можливості довести, що сказане в розділі 12 відноситься саме виключно до майбутнього, щодо Іоанна. А якщо такої можливості немає, то наполягати на цьому проти думки Церкви буде небезпечно… Отже, можна віднести ці пророцтва і до минулого, але краще — до вічності… Творіння не вічне, воно має початок разом із часом: вірою пізнаємо, що віки сотворені Словом Божим. Але для Бога час — не перешкода, Він вільний, тому Він і знає те, що ще не було, як те, що вже сталося. Це і відкриває двері тайновидцю в майбутнє, якому належить бути СКОРО. Але слід розуміти, що кожне видіння Іоанна (як і пророків узагалі), часто слід розуміти в сенсі такому, що говориться про певний тип подій, який відає Бог вічно, хоча події відбуваються в часі, відбувалися, відбуваються або ще відбудуться… Іоанн у видінні в Дусі бачить саме ці типи, а не самі події. Він бачить не стільки події майбутнього (минулого або сьогодення), скільки саме БОЖЕ ВЕДЕННЯ І БАЧЕННЯ цих подій у вічності. Для Тайновидця важливіше незрівнянно не знати про майбутні події, які вони і коли відбудуться (чому й не сказано про це майже нічого), а важливо знати, як Бог ставиться до них у вічності… І саме це ставлення, це і бачить Іоанн у міру можливостей людського розуму і відання. Саме тому події, описані в Одкровенні, можна відносити до різних подій минулого, сьогодення і майбутнього, але важливо не приміряти події до Одкровення, важливо пізнавати, як Бог ставиться до тих чи інших подій. Цікаво, що багато хто вважав, що аркуші книг із записами Одкровення були колись перемішані, чому деякі йдуть не по порядку. Ба більше, якщо багато видінь відносяться до одних подій, а описані по порядку, то складається враження, що події послідовно йдуть одна за одною (у порядку видінь), а вони можуть бути однією і тією ж подією. І одне видіння може стосуватися різних подій. Так, можна розуміти в розділах 4 і 5, що Христос уже переміг, і розкриває печатки після перемоги. Але можна ж і глибше розуміти, що розкриття печаток означає не тільки певні історичні події, головним учасником яких є люди (певні катастрофи, війни тощо), а й те, що ці самі печатки та їхнє відкриття відносяться до Страстей Христа, коли сонце померкло… Вочевидь Христос переміг Предвічно як Бог, перед усіма подіями, а в часі Він перемагає постійно. Він уже переміг, але Він ще перемагає і буде перемагати… Саме тому, хоча граматика (наприклад, минулий час дієслів: належить, переміг, і майбутнє, і теперішнє, загалом, не обов'язково розуміти лише як саме майбутнє) свідчить, що пророцтва Одкровення відносяться лише до майбутнього (відносно Іоанна), але смисл узагалі свідчить про те, що не тільки до майбутнього… Саме так слід розуміти мої слова. Візьміть як приклад послання до семи Асійських Церков: скажіть, вони історично слідують одна за одною (як у порядку Одкровення, тобто спершу була Ефеська, потім Смирнська тощо), чи вони існують разом, одночасно (наприклад, як сім християнських громад у І столітті н. е. в Малій Азії)? Або, наприклад, сказане до людей, що омили одежу свою в крові Агнця в розділі, десь 5-7, відноситься лише до майбутнього відносно видіння Іоанна (невже до нього не було мучеників, не було навіть охрещених, які воістину омили гріхи в Крові Христа, і вибілили одежу свою Хрещенням)?), або, можливо, і до Воскресіння Христа, що взагалі стало Початком Чистоти і Виправдання? І т. д. і т. п.

Тому справді немає жодної можливості богословськи довести, що та чи інша подія відноситься саме й винятково до майбутнього, відносно Іоанна (а може, відносно нас, тих, хто читає книжку через 1900 років, до минулого)… А невже блаженним буде той, хто помирає в Дусі ВІДНИНІ лише тоді, коли настануть події майбутнього, описані в главі про Армагеддон, де і згадується це? Невже до того, той, хто вмирає в Дусі (живий у Христі, мученик), не має блаженства?.. І невже блаженний буде той, хто читає слова Одкровення, лише коли настане вічне Царство, адже про це сказано саме в розділі 22?.. Головне розуміти, що Одкровення описує не стільки конкретні історичні події, скільки показує, як Бог ставиться до них у вічності. Тож напиши, що ти бачив, і що є, і що буде після цього. (Одкровення. 1:19) Бачив (слова Христа сказані до Одкровення, а значить, Одкровення говорить про те, що було до нього, є і буде) (минулий час навіть відносно Одкровення, Іоанн же був очевидцем Слова Втіленого), є (сьогодення) і буде (майбутнє). Ці ж повторення всіх часів (минулого, теперішнього і майбутнього) Іоанн вживає, коли говорить про Бога і про Христа, Якого він бачив. Я є Альфа і Омега, Початок і Кінець, Який був, і є, і приходить, — каже Христос і Бог. Отже, якщо Центром Одкровення є Бог і Христос, а не майбутнє, то й написане в ньому слід віднести до Божого всевідання, а не до подій з майбутнього… А щодо прозорливості пророків про минуле — це хіба не пророцтва про минуле? Ось, наприклад, Натан дізнався від Духа про гріх Давида (вже здійснений), прийшов і пророкує про нього. А книга Буття, написана пророком Мойсеєм — хіба не пророкує про минуле, відкриваючи волю Божу? Пророк — не той, хто знає майбутнє, а той, хто знає, як Бог бачить і ставиться до майбутнього, сьогодення і минулого… Отже, Христос відкрив євангелістові й апостолові не тільки майбутнє, а й минуле і сьогодення, а іншими словами — Боже ТЕПЕРІШНЄ, і ставлення Бога до нього… Джерело: http://kuraev.ru/index.php?option=com_smf&Itemid=63&topic=261203 Ось, знайшов, що прп. Максим Сповідник говорить про тропоси і логоси те саме. Мої слова про написане як таке, що ґрунтується на досвіді й переказі Церкви, підтверджуються…