Ти граєш музику світу в тиші перший звук виходить Тебе зустрічати;
Ти обличчя спрямовуєш, щоб до Тебе звертатись;
Ти метафори слів переносиш на крилах, щоб у всьому Тебе пізнавати;
Ти є віршів звертання, Поет Вседержитель.
Ти — вільний, як же добре Тебе зустрічати
відкрито Ти і щедро простягаєш руку.
Ти все ходиш постійно серед світу Святий,
Через хрест Ти до Церкви ідеш і приймаєш Її в Свої руки.
Де живеш Ти? З Тобою побути, тільки бути і йти.
Чи Ти ходиш завжди, а чи маєш, де голову прихилити?
Ти вівцю ту шукати заблудлу ходиш, щоб віднайти.
І дороги всі наші Ти знаєш, і з долоні усіх наповняєш;
Ти — Інший Ти — Той Ти — Святий.
Ти даєш говорити, ходити і жити,
Наші дії промовисто чуєш мовчання у Тебе звучить.
Де поставити знак розділовий, не знаю.
Але Ти відділятись не хочеш від нас і стінок не ставиш.
Ти не кажеш усе лиш Моє, але всім все даруєш.
Ти — сонця вставання Ти — захід, світання Ти — послух, мовчання. Амінь.
Джерело: http://www.theology.at.ua/publ/1-1-0-5