Слава Ісусу Христу!
🌞💙💛

Читань сьогодні два, одне з яких преподобним.

З рядового читання повторення читання 25 січня, дивіться аналіз за посиланням:

https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Щоб не повторюватися, поширю думку, бо з написаного коротко (але повно) можна довго шукати висновки. Заздрістю у власному смислі є не просто бажання чогось, що є у ближнього, але бажання саме (виключно) того і саме (виключно) такого. І саме тому воно нездійсненне ні за яких умов (Бог того не хоче, світ сотворений таким). Але у світі є ціла група копій різних оригіналів, є поняття наслідування та імітації, які в загальному випадку необов'язково є проявами заздрості.

Наприклад, Павло каже: наслідуйте мене, як я — Христа.

Діти наслідують поведінку батьків і роблять це не через заздрість. Вони не бажають мати те, що мають батьки, натомість вони узгоджують свою поведінку з їхньою. Процес навчання дуже багато бере від імітації та наслідування (Роби, як…). Але в нормі людина не прагне забрати чуже, воно саме по собі її не цікавить, але її цікавить ця подібність, яка має стати частиною її власного життя. Її цікавлять ті властивості та характеристики, які людина хоче отримати як свої власні у своєму власному житті, існуванні.

У науці та творчій діяльності є поняття чесного використання (fair usage) та плагіаризму. Усі ці питання тісно пов'язані з заздрістю. Але головне — почати розуміти, що просто неможливо перенести щось, зберігши всі властивості, характеристики та відношення, в яких оригінал знаходиться з усім світом. Тому питання вирішується у тому, що є чесним використанням. Сама заповідь (заповіді) не заздрити дозволяє будувати особистісні, суспільні та групові межі, рамки, фрейми та інше. Вона дозволяє цивілізації рухатися вперед.

Можна ще сказати, що не заздри, створи своє власне, не копіюй, будь оригінальною творчою особистістю тощо — усе це першочергово потрібно людству для розвитку.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!

Джерело: 02022023.html