🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
Продовження учорашнього читання, про яке йдеться за посиланням:
09102023.html
Филип’ян I, 10 — ‘ημεραν’ — ‘emeran’ — день
(дня).
Филип’ян I, 12 — ‘εμε’ — ‘eme’ — мене
(мені, (зі) мною).
Филип’ян I, 14 — ‘περισσοτερως τολμαν αφοβως’ — ‘perissoteros tolman aphobos’ — надмірно (надзвичайно, перевищено) сміливо (відважно і) безстрашно
. Ці слова свідчать про кілька речей: 1) Павло не очікував такого натхнення до проповіді у вірних через своє ув’язнення за Христа; 2) Павло міг думати про більш поміркований спосіб проповіді для вірних, але вони навпаки виявляли запал і сміливість.
Можна так сказати з усього опису (сьогоднішнього і подальшого), що одним словом (двома): проповідь була палкою, пристрасною
.
Приклад сміливості та відважності самого Павла як апостола надихнув інших до подібних зусиль, а особливо ситуація з ув’язненням Павла. Про що він пише. В історії Церкви таких випадків було багато, зокрема дуже часто такі згадки є при описі страждань святих мучеників та мучениць за Христа.
Також тут важливий урок для всіх — потрібно проповідувати з вірою, також сміливо, але і мудрість, про яку говорить неявно Павло, — потрібно виявляти розум у всьому.
Луки VIII, 2 — ‘πνευματων πονηρων και ασθενειων’ — ‘pneumaton poneron kai astheneion’ — духів злих (поганих) і хвороб (недуг)
.
Читання про те, що жінки служили Ісусові, супроводжували Його й апостолів і допомагали їм своїми коштами (майном). Зокрема згадуються троє на ім’я, вони усі стали згодом жінками-мироносицями, а серед них і моя улюблена свята — рівноапостольна Марія Магдалина. Були спроби розуміти під цим іменем прощену грішницю у кінці попередньої глави, але жодних реальних підтверджень цьому немає, зате є вагомі заперечення. Зокрема те, що при прощенні розкаяної грішниці немає навіть натяку на нечистих духів (а якби вони були, то Господь визволив би жінку від них разом з таким повчальним прикладом прощення та любові, і також було б дивним, якби духи продовжували залишатися у жінці і після її прощення Ісусом). Також було б дивним, якби багата жінка (Марія Магдалина була такою, принаймні заможною, так що могла допомагати тривалий час громаді чоловіків, якою була спільнота Ісуса та Його апостолів) була і одержимою, і відомою грішницею (це слабкий аргумент, але доволі реальний, бо у ті часи одержимій і публічно відомій грішній жінці було б складно бути серед юдеїв дійсно заможною, принаймні одержимість і публічна грішність їй би дуже заважали у тому, щоб бути дійсно заможною, не будучи при якомусь правителі). З огляду на останнє міркування цілком можливо, що ті сім бісів не виявляли себе надто помітно і явно, так що жінка переважно внутрішньо від них страждала, але це мало виявлялося назовні.
Загалом же названі жінки (і ті, які не названі) згодом стали мироносицями. Серед них також дві з моїх улюблених святих — Марта і Марія, сестри Лазаря.
Також зазначу, що багато людей зауважують, що жінки не ворогували проти Ісуса. Тобто Втілений Син Божий був гідним в очах усіх сучасниць.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!