🇺🇦
Слава Ісусу Христу!
🌞💙💛
Читань сьогодні було два, одне з яких на честь праведних Симеона Богоприємця та Анни, пророчиці.
З рядового Апостола читалося завершення 1 послання апостола Іоана Богослова. Кілька дуже змістовних частин, про кожну деякі короткі коментарі.
1) (1 Іоана IV, 20-21)
Часто люди думають, що важливіші в любові добрі враження, а не можливість діяти для когось добре. Їм здається, що простіше (легше) любити Бога (про Якого вони мають уявлення як про Доброго Бога і Він дійсно Добрий, Благий, хоча Його Доброта та Праведність можуть суттєво відрізнятися від того, як їх собі уявляють люди — додано 10:00 PM EET 2023-02-16), ніж любити близьких у тому чи іншому відношенні людей, яким дійсно можна зробити добро. Іоан же каже, що насправді навпаки. Справжня любов можлива і тоді, коли людина не чинить приємне враження, але вона не може народжувати погані дії. Дії, таким чином, важливіші. Зрештою, питання зводиться до того, що важливіше для любові — думки чи дії. Іоан каже, що дії. Можна як аргумет навести думку, що Христос (Бог) приймає на Себе те, що ми робимо людям, але навіть у такому сенсі значення людини не зникає, але навпаки — стає ще більш очевидним. Бо одна справа, коли хто робить щось просто
людині, але інша — коли людина усвідомлює, що робить не просто
людині, але також і Христу. Значимість просто
людини не зменшується, але стає очевиднішою.
2) (1 Іоана V, 1-5)
Про те, яку силу дає християнам віра у Христа і життя згідно віри та заповідей. Якщо перефразувати, віра у Христа дає людям можливість виконати Його заповіді, виявляючи цим і удосконалюючись у любові. Божі заповіді не тяжкі — не обтяжливі для людини, яка рішуче та недвоєдушно їх виконує. Це свідчить про їх походження від Творця людини. З цього приводу є коротка молитва: Ісусе, даруй мені всім серцем відчувати легкість Твого тягаря
.
3) (1 Іоана V, 6-13)
Про християнську відвагу — вірити, довіряти та ввіряти себе усього Ісусу Христу. Деякі люди бояться вірити, наводячи різні (насправді неправильні) причини. Іоан особистим зверненням підбадьорює вірних на їх шляху до Христа. Зауважу, що частина двох віршів 7-8 відсутня в деяких давніх текстах послання, тому багато дослідників вважають можливою вставкою уже учнів Іоана.
4) (1 Іоана V, 14-15)
Слово слухати
, як і багато ключових слів у Писанні має кілька значень, є багатозначним (порівняйте, наприклад, зі словами віра, вірити
), тут йдеться про прийме почуте до виконання
(аналогія з державним службовцем, який якесь рішення починає виконувати — але перше, ніж це рішення почне виконуватися, може бути пророблена значима робота з його підготовки та ухвалення). Бог виконує те, що ми просимо згідно того, що Він хоче вчинити, більше того, Він Сам викликає у нас бажання просити Його про це. Більше про те є у творі Про силу людину
за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Syla-lyudyny.html
5) (1 Іоана V, 16-17)
Про несмертні
гріхи (помилки, які не руйнують спільність з Богом, але шкодять їй) та молитву. Нехтувати такими помилками не можна, але вони не мають забирати
радість життя у Христі. Найкращий у такому разі прояв уваги стосовно них — це щира молитва.
6) (завершення послання)
Підсумок, короткі тези, а також кінцеве застереження, тобто зміст
послання та ключове завдання для написання.
З рядового Євангелія читалося про кінцевий суд над Ісусом у Понтія Пилата. З інших Євангелій маємо більше деталей. Дуже змістовне місце. Загалом про суд у Понтія Пилата є гарний твір за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Vlada.html
Марк підкреслює розсудливість (як сильну рису), але водночас піддатливість і залежність Пилата (як реальну слабкість). Останню використовують юдеї.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!