Христос Воскрес!
Присвячується світлій пам’яті Huub Oosterhuis (
https://www.facebook.com/
) який цими днями (9 квітня), у часі святкування Воскресіння Христового залишив цей світ у надії вічного життя у Христі Ісусі згідно обітниці Того, Хто переміг смерть, Хто є істина, дорога і життя.
Я не знав цього чоловіка, не знаю його праць, але знаю (заочно) його сина Tjeerd Oosterhuis. Висловлюю щирі співчуття.
Читання від Пасхи починають свій відлік знову, тобто фактично щодо читань — Пасха — початок Нового року. Від Пасхи починається знову читання Євангелія від Іоана та книги Діянь святих апостолів (вони повністю прочитуються від Пасхи до П’ятидесятниці), а далі йдуть інші — протягом року. Так тому, що Воскресіння Христа як Подія Всіх Подій, Свято Усіх Свят показує, чому і для чого все написано. Книга Діянь святих апостолів показує, як змінилися вірні після Воскресіння Христа та П’ятидесятниці. А Євангеліє від Іоана найбільш виразно показує Божественність Воскреслого Ісуса Христа.
Історія обрання 12-го апостола після Вознесіння Господнього на місце Юди Іскаріотського, зрадника, який загинув. Цим 12-им апостолом став святий Маттій (Матфій), не плутати з апостолом та євангелістом Матфеєм (Матвієм), їх імена відрізняються в оригіналі. Пам'ять цього новообраного апостола з 12-ти 9 (22) серпня.
Число 12 важливе, оскільки стільки є племен Ізраїля, а число найближчих до Ісуса апостолів відповідає цьому числу. Також у жертвоприношенні Іллі бачимо, що число 12 важливе, а це жертвоприношення є зокрема і прообразом П'ятидесятниці.
Вибір здійснюється не голосуванням, а жеребом, оскільки покликання 12 апостолів відбувалося Самим Господом Ісусом, Богом, а не людьми, то і обрання 12-го апостола мало відбутися Самим Богом.
Юдеї того часу вважали, що випадкові події відбуваються так, що у них Себе може явно являти Господь. Тому жереб був способом побачити волю Божу.
Потрібно сказати, що християни від часів П'ятидесятниці повніше розуміють цю думку.
Я викладу далі мої міркування з цього приводу, у сміливій надії, що вони від Бога.
Ми віримо, що все, що відбувається, відбувається або згідно Божої волі (і тоді воно є добрим), або з попущення Божого (і тоді Бог цього не хоче, але допускає, щоб здійснилася свобода творіння).
Ми віримо, що те, що ми вважаємо випадковим, відомо Богові наперед. Випадковість як така створена Богом, є одним з Його творінь, бо Сам Бог не діє випадково, але завжди осмислено та свідомо.
Можна так міркувати, що Божа свобода не обмежується випадковістю (творінням), але існує, і тому Бог свобідно, вільно знає, що відбудеться, навіть тоді, коли діє випадковість як творіння.
Більше того, Божа дія може бути цілком таємною і неявною для творіння, якщо Господь цього хоче, і тоді немає жодного способу відрізнити, де діє суто творіння (випадковість, але результат якої Богові відомий наперед), а де Він втручається і забезпечує той чи інший результат. Неможливо сказати, якщо Бог не відкриває цього Сам. Це також проливає світло на те, як Господь може творити деякі Свої чудеса.
Коли Церква (тут зібрання вірних, апостолів та Божої Матері) звертається до Господа, то Він відповідає на молитву тим чи іншим чином. Тоді, якщо немає якихось заперечень, можна думати, що випадковість стає насправді Божою дією (тобто вона вже не є власне лише випадковістю, але під її виглядом діє Сам Бог). І так був обраний Маттій (Матфій) на місце Юди Іскаріотського.
Іоана I, 18 — буквально не вдивлявся уважно, не розглядав в обличчя як близьку людину — Бога
(тобто Отця, у більшості Новозавітних текстів під Богом
мається на увазі саме Отець). Також продовження — буквально показав дорогу, привів до
Отця.
Ісус дав людям можливість вдивлятися в обличчя Бога як близького Друга
, як Своє, так і Отця, і Духа, Він же ж і показав дорогу в Самому Собі.
Дивіться також інше місце, де пояснюються подібні слова.
20022023.html
Ці слова, взагалі кажучи, не стосуються в першу чергу старозавітних заборон зображати Бога, а мають інший первісний смисл. Тому марні спроби їх застосування проти шанування святих ікон.
Іоана I, 23 — зробіть прямими
— тобто щодо напрямку, а не поверхні, тобто дорога може бути гористою, але має прямо вести до Бога. Пророцтво Ісайї XL, 3. Відоме місце, де відсутність розділових знаків веде то подвійності значення: може бути як хто кличе: "У пустелі зробіть прямими дороги Господу!
— так і — хто кличе в пустелі: "Зробіть прямими дороги Господу!"
. Історично в Іоані збулося переважно друге, але період очищення людини від гріха часом схожий на пустелю, тому і перше також має свій смисл.
Іоана I, 26-28 — відповідь Іоана показує його особисте смирення — він бачить самого себе слугою, але таким, який здатний навчати інших і вести їх до Христа, у чому, власне, і полягало його служіння та безпосередня діяльність. Фарисеї ж та книжники, які так і не увірували у Христа, такою здатністю не оволоділи, тому Іоан, хоча і не називає себе пророком, але веде людей до Бога, що є найголовнішою задачею пророка.
Сам же Христос називає Іоана пророком і навіть більшим від пророка, найбільшим народженим жінками (Сам Христос сюди не входить, оскільки Він народився від Діви)
.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!