My photo at home
Багато радості від Бога!

Олександр Сергійович Жабенко 🇺🇦

Слава Ісусу Христу!
🌞
Присвячується Еммі Кок.

(Римлян IX, 18-33)

Продовження написаного за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Павло пояснює, чому не Бог відповідає за гріхи творіння, за небажання творіння бути з Богом, за спротив Богові від творіння, але власне саме творіння. Робить це в своєрідній формі, так що може здаватися, що саме Бог визначає, як вчинить людина у тій чи іншій ситуації.

Але якщо подивитися на самі приклади, які Павло наводить, на їх внутрішню логіку, то стає ясним, що якраз думки про те, що Бог усе визначає, тут немає.

Подивімося на глину і гончара: гончар має задум, що хоче отримати як результат із своєї глини. Він формує її так, щоб отримати бажаний результат. Так і Бог — Він має задум щодо творіння, на цей задум творіння саме по собі не впливало, бо його тоді ще не було, коли Господь обдумував його. Але на цей задум впливало Боже бажання долучити до вільного блаженного вічного життя у Бозі також і творіння. Звідси є у творіння мета — вона визначена Богом, але Бог не змушує вільне творіння здійснювати цю мету. Так, Він сприяє цьому і робить те, що залежить від Нього (як той гончар), але на відміну від глини, люди та ангели мають свободу і можуть не стати подібними до Бога.

Інший приклад: історія виходу євреїв з Єгипту з рабства фараона. Павло цитує Вихід IX, 16. Якщо почитати уважно той уривок повністю, то Бог докоряє фараону за невірство, кажучи також, що зберіг його та народ, які вже раніше заслуговували покарання, аж до часу виходу євреїв з Єгипту, щоб показати Свою славу в цьому. Не Бог зробив фараона жорстоким, але Бог стримав Свій гнів на жорстокого фараона аж до часу виходу євреїв.

Більше того, коли Павло цитує Старозавітні тексти, то потрібно пам'ятати, що Старозавітні люди майже не розрізняли Божу волю та Боже попущення (про що писав раніше часто, зокрема щодо книги пророка Ісайї у Великий піст). Тому те, що Бог допустив фараонові та єгиптянам панувати над євреями до певного часу, не означає, що Бог цього хотів. І не виправдовує єгиптян.

Ще можна на це подивитися з іншого боку — Бог дарував людям здатності до різних і часом у чомусь протилежних чеснот та досконалостей — наприклад, розмножуватися, але також і здатність бути у чистоті. Така Божа щедрість у дарах створює передумови для свободи людей, але також і потребує від них вмілого керування силами та здатностями своєї природи — людина має подбати з Божою допомогою, які здатності природи і коли є потрібніші, ніж інші. Людині може бути потрібна твердість у багатьох випадках, але також потрібна і м'якість в багатьох інших випадках.Обидві потрібні, але вони взаємовиключні (принаймні до певної міри). Божа воля і Боже попущення щодо проявів різних якостей є для нашої свободи, але ніяк не звільняє людей від відповідальності за те, як вони здійснюють свою свободу. А Старозавітні тексти просто не розрізняють у Бога те й інше.

Більше про саму свободу дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html

Далі тут Павло розмірковує про те, що ізраїльтяни почали замість віри шукати Закон, діла Закону, й у них відбулося зміщення у правильному сприйнятті, чому і багато з них спіткнулися щодо Ісуса Христа.

Загалом же текст (частково) показує багатство Божого задуму щодо усіх народів.

(Матфея XI, 2-15)

Матфея XI, 6 — 'εμοι' — 'emoi' — (у) Мені (тобто (через) Мене).
Матфея XI, 8 — 'ημφιεσμενον' — 'emphiesmenon' — зодягнені.
Матфея XI, 10 — 'εμπροσθεν' — 'emprosthen' — перед, перед обличчям.

Дивіться більше за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!

Матеріал чи його значну частину опубліковано у тезах за посиланням. При цитуванні матеріалів, прохання цитувати:
Олександр Жабенко. Передумови, які сприяли виникненню концепції «російського світу», як порушення принципів розуміння Писання. Богословські аспекти доктрини/ідеології «русского міра»: Тези круглого столу / За редакцією д. н. з богосл., проф., прот. Олександра Трофимлюка; д. філос. н., проф., Олександра Сагана; д. філос. з богосл., прот. Андрія Дудченка та ін. Київ : Київська православна богословська академія, 2024. 223 [3] с.

Джерело:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Список використаних джерел