Тут Ісайя пророкує, порівнюючи Бога та творіння, спочатку показуючи незначимість ідолів (дуже актуальні слова у часи поширеного багатобожжя, але враховуючи також духовних ідолів, то завжди актуальні), потім порівнюючи сили людей і Бога — свідчачи про велич Божу та те, що Він укріпить Своїх людей.
Завершення читання дуже промовисте, його часто люблять цитувати, зокрема поети та митці.
Господь обіцяє Авраму довгоочікуваного нащадка, сина, спадкоємця його багатства, обіцяє розмножити його через нього і дати цю землю (Землю Обітниці) на спадок. При цьому також пророцтво про єгипетський полон єврейського народу та визволення з нього (на момент написання книги Буття Мойсеєм, ці слова вже збулися, бо євреї уже вийшли з Єгипту на чолі з самим Мойсеєм).
Важливі деталі.
Буття XV, 4 — лоно, утроба
(первісний корінь на івриті ‘meeh’ імовірно походить від слова, яке означає бути м’яким
; це слово означає внутрішні органи людини, переважно ті, які в животі, зокрема шлунок, чи органи розмноження, чи в переносному сенсі — серце; у переносному сенсі означають симпатію, співчуття, співпереживання).
Буття XV, 5 — зірки
(первісний корінь на івриті ‘kokab’) — у множині, а нащадок
— в однині. Як зірки буде твій нащадок, незліченний
. В Писанні Старого Завіту велика кількість часто виступає синонімом слави, сили та значимості. Апостол Павло каже, що під Нащадком
Аврама найкраще розуміти Ісуса Христа, і тоді сенс слів у тому, що дійсно Він є Славним, Сильним, Значимим і подібне у незрівнянному ступені (бо є Боголюдиною, Богом і людиною). Але і прямий смисл слів — Ісаак став родоначальником єврейського народу, якому були даровані важливі Божі Одкровення (як безліч зірок) у різноманітних формах.
Аврам повірив Господу і це було зараховане йому за праведність
. Апостол Павло пише, що таким чином Аврам і став батьком всіх вірних
— бо виявив праведність, яка походить від віри, довіри Богові та ввірення себе Йому.
Далі Господь каже принести жертву, яка прообразує багатство та різноманітність Божої милості та щедрот, дарованих людям через Аврама (у вигляді жертв з різних видів тварин), непросту історію спасіння, що потрібно буде боротися з гріхами (які прообразовані хижими птахами, яких Аврам відганяв), про єгипетський полон та визволення з нього.
Глибокий сон
(летаргія) — від слова ‘radam’ (яке нагадує уже згадувані раніше ‘adam’ і ‘dam’).
Сильний страх
— ‘emah’ — про страх є гарний твір за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
Грецький та єврейський тексти помітно відрізняються, але загалом дуже схожі.
Господь через Соломона навчає мудрості, стриманості, людяності, доброті, життєрадісності, працьовитості, охочому навчанню. Також застерігає від протилежностей цьому — від безумства, нестриманості, гнівливості та сварок, жорстокості, печалі, яка не з любові до Бога та ближніх, до себе самого походить (вона шкодить духові, духовному життю), лінощів та небажанню навчитися.
Також сповідує те, що Господь є Серцевидцем, знає усе.
Говорить про переваги мудрості та праведності над нерозумністю та нечестям.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!