🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
Римлян XI, 13 — ‘ειμι’ — ‘eimi’ — (я) є
. Вживається при наголошенні.
Порівняння різних спільнот вірних і невірних людей з плідним оливковим деревом або з іншими деревами.
Доволі промовисте і виразне, але потрібно дещо сказати про деякі подробиці.
По природі
— тут під природою
мається на увазі фізичне походження
, тобто рід, народ. Язичники не були ізраїльтянами (про ізраїльтян, які стали язичниками, тут не йдеться) за фізичним походженням, по природі
. а тепер стали Новим Ізраїлем
— не за тілесним походженням, не як народи, але по благодаті, через дар сили ставати дітьми Божими згідно Божої обітниці усім вірним у Христі. Коренем
власне і є Христос. І Христос залишиться Собою без навернених язичників, а ось навернені язичники без Христа такими ніяк не залишаться.
Звідси потреба боятися
, тобто тут це синонім бути обачними та мати скромну думку про себе у міру віри. Потрібно сказати, що скромність у Бозі перевищує похвали серед людей, бо ніхто з людей без Бога не може хвалитися
обоженням, а вірні, хоч навіть були б і непрославленими, але якщо досягають обоження, то це незрівнянно вище людських похвал.
Бог порівнюється з людиною у вимірі чеснот — вимогливості керівника та доброти водночас. Це називається антропоморфізмом і є прийомом, який дозволяє передати щось високе у формі чогось зрозумілого і звичайного. Слово суворий
тут варто замінити на вимогливий
. Бог не є власне суворим
, але є вимогливим
(як і кожен добрий керівник).
Тут загалом яскраво проявляється те, що для Бога люди водночас є тими, які покликані бути Його дітьми за даром благодаті, але також є творінням.
Писав раніше, оскільки це читання часто читається у різні дні:
16052023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!