Написано й опубліковано як коментарі до статті: Курашов Владимир Игнатьевич. Креационизм и эволюционизм: методологический анализ противостояния (Богу или обезьяне соразмерен человек?) : Портал Богослов.ru Цитую: http://www.bogoslov.ru/text/768193.html#comment775906
Головна думка про те, що Бог створив світ, що матеріалістичне розуміння еволюції не є теорією, а всього лише непідтверджуваною науковою гіпотезою, — хороша… Але є ціла низка проблем. Як відомо, людське єство складається з тіла і душі. Тіло — матеріальне, хоча можна говорити про тіло душевне і тіло духовне (цього поки що торкатися не будемо). Деякі Отці вважали, що людина здатна до покаяння саме тому, що має тіло, на відміну від безтілесних духів — занепалих ангелів. Є й інше розуміння проблеми покаяння в людини та ангелів, яке полягає в розрізненні протікання вольового акту в ангелів і людей. Але якщо прийняти, що людина має покаяння через наявність тілесності, то виникає питання. У покаянні тіло бере безпосередню участь. Далі — покаяння (у грец. метанойя — зміна розуму) — творче завдання. Отже, у творчості людини тіло бере безпосередню участь. Питання методологічне: чому? Якщо матерія лише інертна, пасивна, то як вона може виступати необхідною для людської творчості? Зокрема й нематеріальної (наприклад, уявної, математичної)? Якщо Бог став людиною і втілився, то значить, матерія теж має сенс; якщо Христос творить усе за участю людського єства, то матерія не те щоб інертна і пасивна. Творить саме іпостась, але за участю тіла. Те, що пише Курашов у наступному абзаці, взагалі звучить дивно в контексті тілесності людини і Христа. І саме існування створеної матерії вже доводить сенс її існування з точки зору богослов'я. Матерія теж потрібна людині для пізнання Бога… І найголовніше. Однією з цілей творіння Богом світу матеріального була співтворчість людини і Бога у світі. Тут бачимо співпрацю. Але в гіпотезі чистого креаціонізму цього немає: Бог творить нетворчу матерію і природу, потім — людину, і лише тоді настає етап співпраці Творця і творіння (Творця і людини, оскільки природа бачиться нетворчою). Пояснити цю паузу складно. У цьому чистий креаціонізм висуває ідею про те, що у світі немає іншого сенсу природних подій, окрім фону: є сенс лише справ Божих і людських. Якщо створене єство не сприяло Богові у творенні, тоді воно лягає мертвим смисловим вантажем у справу творіння і задум співпраці. Але слова Божі: Нехай виростить земля зелень…, Нехай створить вода плазунів… нехай полетять птахи (Буття 1), вочевидь, говорять про сприяння творіння Творцеві. Очевидно, що земля і вода (матерія, природа, єство) не були інертними, пасивними у творенні. І що ще дуже цікаво, такого сприяння не бачимо при творенні людини. Зате бачимо чітко Трійцю. Чому? Або ось ще місце, яке дуже цікаве: Ось походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог створив землю і небо, і всілякі польові чагарники, яких іще не було на землі, і всілякі польові трави, що іще не росли, бо Господь Бог не послав дощу на землю, і не було чоловіка, який обробляв би землю, а пара піднімалась із землі, і напувала все обличчя землі (Буття 2:4-6). Чому не росли чагарники і трава? За текстом — тому що Господь не посилав дощу на землю, і не було людини, але пара здіймалася з землі і напувала все обличчя землі (всю землю). Отже, походження рослин за задумом Бога, переданому в тексті, пов'язане не тільки з Богом, а й із майбутнім їхнім обробленням людиною, а також за участю пари землі. Тут багато текстуальних нюансів. Наприклад, росла чи не росла трава, коли створив її Господь? Дощі з'явилися після створення трав чи до нього (під час)? Що таке ця пара з землі, якщо не було дощів? Тут бачиться щось на кшталт того, що сучасний склад атмосфери виник після появи рослин, які синтезували кисень. Але як бути з дощами? Чи тут знову не все буквально? Найімовірніше, тут дано опис одразу всіх геологічних епох до появи людини (коли ще не було рослин, потім, коли вони вже з'явилися, але були у воді, потім вийшли на суходіл і наповнили землю до появи людини), чому й думка виражена незвично (логічно дивно) та надзвичайно стисло. (Спробуйте описати всю геологічну та біологічну історію землі, та ще й із вказівкою на сенс її в людині в трьох стислих реченнях, зважаючи на те, що слухачі не знають про склад атмосфери, а єдиним свідченням для стародавніх слухачів різноманітності та мінливості, різнорідності її складу є вологість повітря та пов'язані з нею опади — цікаво, що у Вас вийде? Про що б Ви сказали? Які видимі й усім зрозумілі ознаки змін Ви б назвали?) Напевно, хтось уже порушував ці питання.

Цитую: http://www.bogoslov.ru/text/768193.html#comment777930
Утримаюся від прямої позиції, але розглядатиму далі. Щодо смерті, то є відмінності. Наприклад, щодо рослин Писання і Передання не говорить про смерть, але, вочевидь, знищення їхніх частин мало місце і в Раю. Адже і люди, і тварини їли рослини, плоди дерев, і це вважати смертю не можна. Люди в Раю не вмирали. Щодо тварин питання неясне. Вираз Бог створив не говорить ні про механізми і способи творення, ні про тривалість, але констатує факт. І слово смерть здебільшого відносять лише до людей, які мають безсмертну душу. Смерть буде переможена Христом при загальному Воскресінні, але ніде не сказано прямо про Воскресіння тварин…

Отже, щодо їхньої смертності жодних переконливих відомостей немає. А тілесне безсмертя — дар людям по благодаті, а не за природою, про що переконливо говорять Отці. Природа творіння здатна до зміни, про що говорить свт. Афанасій Великий (слово Про втілення Слова).

Адам не міг залишитися після гріха в Раю, оскільки його вигнали з нього, він не приступив до Дерева життя, а зі шкір тварин Господь створив йому одяг (Отці багато хто говорить про те, що ці одежі шкіряні — наші тіла). Після гріха люди першими понесли на собі тягар гріховності й ушкодженості, тому не могли залишатися в Раю в гріховному стані. Ніщо нечисте не увійде в Царство.

Щодо послідовності творіння, і даних палеонтології: але в Біблії час має зовсім інший вимір. Дивіться : Про Одкровення св. Іоанна Богослова

Оскільки творила вся Трійця, Отець був Початком, Син — Причиною будівною, а Дух Святий — звершувальною, то вираз Бог (точніше Елохім = Боги, Трійця) створив може бути віднесено як до досконалої дії (завершеної), так і до того, що створюється та є незавершеним. Тому рослини могли бути остаточно створені раніше, ніж були остаточно створені небесні світила і тварини… А дані палеонтології взагалі мовчать про остаточне виникнення тих чи інших видів, оскільки це, на думку багатьох вчених, питання загалом — чи завершена поява нових видів, чи ні… Тому немає протиріччя тут.

Вираз спочив від діл Своїх слід зіставляти з Отець Мій і донині творить діла, і Я творю, — сказані Христом фарисеям… Цитую: http://www.bogoslov.ru/text/768193.html#comment779922
Щодо слів про терня і колючки — бачите, виросли вони з вини людини. Чи створив їх Бог? Їх виростила земля. Ці слова переконливо говорять про зміну творіння…

Усяку траву, що сіє насіння можна (і потрібно) було їсти. І смертю і тлінням це не називається.

У рослин немає душі. Але й у тварин немає безсмертної душі. І слово душа стосовно тварин у Писанні часто означає життя або життєва сила.

Цитую: http://www.bogoslov.ru/text/768193.html#comment784722
Пригадуються слова Спасителя про багатого і Царство. Ісус, бачачи, що він засмутився, сказав: Як важко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже! Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому увійти до Царства Божого. Ті, хто чули це, сказали: Хто ж може спастися? Але Він сказав: неможливе людям можливе Богові (Луки 18: 24-27). Отже, чи не схожа наука на того, хто багатий на гіпотези та дослідження? І думаю, слід дивитися, де можна розуміти Писання історично, де — науково, де — алегорично, а де й інакше. Адже здається неможливим вмістити всю історію в кілька речень, доступних розумінню навіть неосвічених з точки зору сучасної людини людей. І як розуміти яке місце Писання — можливо, теж загадка, яка не буде до кінця розгадана людьми в цьому столітті. Але в майбутньому буде явна таємниця віч-на-віч. Може, Господь поєднав у Писанні непоєднуване з людського погляду, як було Йому завгодно, щоб кожен просвіщався таємницею. Але так бачимо це в Бутті. Неможливе людям, можливе Богові. Чи може людина поєднати науку і віру? Здається, ні, але по людству ні. А Богу можливо все і, з'єднуючись із Ним, людина може поєднати і те, що неможливо їй поєднати.

Написав як коментар до статті Зенько Ю. М. Проблемное поле православной антропологии и психологии: общая постановка задач и проблем : Портал Богослов.ru. (посилання змінене, оскільки доступ до bogoslov.ru в Україні блокується принаймні на період воєнних дій). Поки очікую публікації, напишу тут, тим більше, що доречно.

Отже, про дух і дихотомію. Слово дух зустрічається в Писанні щодо творіння кілька сотень разів, але ніде не є обов'язковим, щоб розуміти його в сенсі того, що людина складається з тіла, душі й духу. Слово дух може бути синонімом душі, може входити до складу стійких виразів, як-от, наприклад, падати духом, підбадьоритися духом, молитися духом, віддати дух тощо, які необов'язково розуміти в сенсі трихотомії. Слово дух іноді виступає синонімом серця (як у виразі дух зламаний і серце смиренне); іноді ж дух означає рушійну силу розумного творіння (в Єз. 1: 20-21). Тому, оскільки Церква соборно сповідує в людяності Христа душу і тіло (дихотомію), то і я піду за цим. Господи, прости і помилуй!

Щодо Ангелів та іпостасності, то не все так просто. Наприклад, свт. Григорій Богослов, а за ним і св. Іоанн Дамаскін кажуть прямо, що Ангели створені за образом Божим, але не кажуть про їхню іпостасність, що вони — особистості.

Цитую: Сам Він Творець і Творець Ангелів, що привів із неіснуючого в буття і створив їх за образом Своїм, безтілесними за своєю сутністю, подібними до певного духу і вогню нематеріальному, як каже Божественний Давид: Ти твориш ангелами своїми духів і слугами своїми вогненне полум'я (Псалом 103, 4), — описуючи їхню легкість і полум'яність, і палкість, і проникливість, і швидкість, з якою вони бажають Бога і служать Йому, — їхнє прагнення до небесного та свободу від усякого матеріального (за походженням, тобто грубих у порівнянні з духовними — Прим. автора) уявлення (Точний виклад православної віри, кн. 2, гл. 3). Так створив Бог духовну сутність, тобто ангелів і всі небесні чини, бо ангели, без жодного сумніву, мають духовну і безтілесну природу. Втім, я говорю про безтілесну природу ангелів, порівняно з грубою речовинністю матерії, бо по суті тільки Божество нематеріальне і безтілесне. Крім того. Бог створив і чуттєву сутність, тобто небо, землю і те, що знаходиться між ними. І першу сутність Бог створив подібною до Себе, бо подібна до Бога розумна природа, яку можна осягнути тільки розумом. Другу ж сутність Бог створив у всіх відношеннях вельми далекою від Себе, оскільки вона цілком доступна почуттю. Але належало, щоб відбулося також і змішання обох сутностей, яке свідчило б про вищу мудрість і щедрість щодо обох природ і, як каже богопрославлений Григорій, було б деяким зв'язком між видимою і невидимою природою. Я кажу належало, розуміючи тут волю Творця, бо вона є найдосконаліший статут і закон. І ніхто не скаже Творцеві: навіщо ти створив мене так? Бо гончар владний робити зі своєї глини різні посудини (Рим. 9, 21), щоб показати свою мудрість [1].

Таким чином, Бог з видимої і невидимої природи Своїми руками творить людину за Своїм образом і подобою. Із землі Він утворив тіло людини, душу ж розумну і мислячу дав їй Своїм духанням. Це ми і називаємо образом Божим, бо вираз: за образом — вказує на здатність розуму і свободи; тоді як вираз: за подобою — означає уподібнення Богові в чеснотах, наскільки воно можливе для людини. Душа була створена разом із тілом, а не так, як марнословив Оріген, ніби спочатку була створена душа, а потім тіло (ТИПВ, кн. 2, гл. 12).

Отже, св. Іоанн Дамаскін та інші Отці до нього розуміли за образом Божим не зовсім так, як іпостасність. Тому навіть прийнявши, що ангели створені за образом Божим, ми не доведемо прямо (згідно з Отцями), що вони іпостасі, і навпаки — прийнявши, що вони не створені за образом Божим, не доведемо цим прямо і те, що вони мають лише особи, але не особистості.

Щодо ж думки Зенька, що біси мають лише особи (маски), а решта в них лише онтологічна порожнеча і морок, то це дивно. Ангели мають ангельську природу, тому не можуть бути просто мороком і порожнечею, крім особи. І як у порожнечі може бути особа?

Дивіться коментар до статті Синельникова С. П. Идея христианской антропологии об образе и подобии человека Богу в воспитании и образовании. Часть 1 : Портал Богослов.ru
Про образ
Хочеться звернути увагу на один факт. Є діти, які незабаром після народження потрапляли в середовище тваринного світу, і виживали там через турботу тварин (люди, схожі на Мауглі). Коли потім вони поверталися в середовище людей (у суспільство), то в ранньому віці вони ще могли прижитися і стати схожими, але якщо вони були більш зрілими, тоді це в них не відбувалося, вони залишалися зовсім дикими. Отже, маючи образ як дар, людина все ж потребує присутності інших образів, інших людей, щоб розвиватися й уподібнюватися. Вона певною мірою відображає їх. Якщо ж таких немає, то людина не зростає. Так, образ залишається, і навіть абсолютно дикі люди носять образ Божий і є іпостасями людської природи.

Але для зростання та розвитку важливою є присутність і участь образів. І тому настільки важливою є праця над образами.