🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
Продовення учорашнього читання безпосередньо, тому багато з того, що сказано про учорашнє, стосується сьогоднішнього читання:
01072023.html
Також ще додам, про що писав раніше: Сучасною мовою апостол би говорив про маніпуляцію гріха
, гріх маніпулює людьми
, що було б тим же, просто сучасною мовою.
(кінець цитати)
Інші місця тут, на мою думку, доволі промовисті, зрозумілі.
Матфея VIII, 8, 9 — ‘ειμι’ — ‘eimi’ — (я) є
. Вживається при наголошенні. ‘εμαυτον’ — ‘emauton’ — (піді) мною
.
Про віру римського сотника і зцілення його хворого слуги.
Це місце добре відоме, лише підкреслю певні важливі моменти.
Ісус здивувався
— тут можна по-різному перекласти, будуть богословські нюанси щодо інтерпретації — наприклад, якщо перекласти здивувався
, то йдеться про людське почуття, бо як Бог Він знає усе і не дивується; якщо перекласти був у захваті
, став значно жвавіший
, то Бога також надзвичайно радують особливі людські чесноти — і тоді це і Божі, і людські почуття (у вимірі природ) — загалом же це почуття Сина Божого внаслідок іпостасної єдності двох природ у Ньому (Його людські почуття — також Його особисті почуття).
Сини Царства
— юдеї, загалом ті, хто знає Закон, Писання, хто є навчений тому. Йдеться не про всіх, але про те, що (на подив) будуть такі серед них.
Такої великої віри
— ми б сказали, що сотник спочатку виявив віру, а потім — смирення, коли не вважав себе достойним, але Господь загалом каже віру
. Чому так? Бо смирення сотника походить від його віри, є органічним продовженням і складовою його віри, а Господь дивиться на серце і на суть справи, тому каже про віру.
В Ізраїлі
— серед тих, кого Христос бачив під час проповіді. Можна сказати, що випадок з сотником схожий на похвалу Ісусом Іоана Хрестителя. Не йдеться про порівняння обох людей, яких Господь прославляє, але про особливу честь, яка виявлена Ним обом. Апостол Павло (принаймні про спасенних) каже: І кожному буде похвала від Бога
(1 Коринтян IV, 5), — тобто Господь може обдаровувати особливими дарами і похвалами стільки, скільки забажає, можна сказати мовою математики, тут нелінійна структура, ці дари між собою відрізняються, їх складно (і напевне, не потрібно) порівнювати, але їм потрібно усім радіти.
Апостолу Юді, брату Господньому по плоті:
Щодо читання Апостола дивіться за посиланням:
21022023.html
Юди I, 3 — ‘επαγωνιζεσθαι’ — ‘epagonizesthai’ — старанно боротися
.
Щодо Євангелія: Іоана XIV, 21 — ‘εμφανισω’ — ‘empaniso’ — покажу, явлю
. ‘εμαυτον’ — ‘emauton’ — Себе (Мене)
.
Іоана XIV, 22 — ‘εμφανιζειν’ — ‘emphanizein’ — показати, явити
.
Іоана XIV, 24 — ‘εμος’ — ‘emos’ — Моє
(слово).
Тут йдеться про те, що Господь явиться тій людині, яка Його любить і виконує Його волю, заповіді, ще у цьому житті. Явлення не означає якесь особливе Одкровення від Бога, чудесне явлення, але означає встановлення більш глибоких стосунків з ініціативи Самого Бога. Тобто людина може навіть того не чекати, але їй Господь дарує Свою благодать у той чи інший спосіб. Такий стан показує, що людина виявляє свою любов, але не є остаточним підтвердженням її, як і не є гарантією спасіння.
Тим не менше, ця обітниця дійсна аж до часу Другого Пришестя, коли Господь стане явним усім.
Вона вселяє велику надію.
Не явиться світові
— бо світ не прагне тих глибоких стосунків. Тут йдеться про здійснення (часто) потаємного бажання людини до глибоких особистих стосунків з Богом.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!