Ісайя пророкує, щоб врозуміти людей не жити лише земним, не жити по-споживацьки
, жити побожно та благочестиво. Опис образний, як це часто у пророків.
Бог прославиться в праведності
— багатозначні слова, але тут зокрема означають, що безум суто споживацького життя
буде очевидним для людей з незатьмареним розумом та відкритим серцем.
Сьогодні читання про гріх Каїна — братовбивство та про покарання Боже.
Бог дав людині совість, слухаючи яку людина може чинити добро. Але совісті людині виявилося недостатньо в загальному випадку, тому Господь явив ще багато Своїх дарів, зокрема Одкровення. Через них та совість людина може виконувати Божу волю, хоча і має пошкоджену гріхом природу після гріхопадіння.
Як Каїн опустився до такого падіння як братовбивство? Не послухав ні Бога, ні свою совість. У його словах бачимо справжню зухвалість як і до падіння, підступність у гріху, так і зухвалість та нерозкаяність і після гріха і Божого присуду.
Чому Господь не карає Каїна смертю? Адже навіть совість Каїна каже йому, що його гріх дуже великий. Найперше, через Боже милосердя. Людина і в гріху залишається Божим творінням.
Крім того, Бог не хоче примножувати
смерть.
Третє, Каїн частково усвідомив свій гріх, хоча не виявив прагнення бути дійсно прощеним. Тут ми стикаємося з тим, що люди поступово відкривали для себе можливість покаяння, а Господь постійно їх до того вів. Усвідомлення гріха дає людині змогу прийняти його наслідки хоча б у якійсь (нехай навіть дуже недостатній) мірі.
Покайтеся, бо наблизилося Царство Боже!
.
Ще одна причина — Бог промислительно знав, що нащадки Каїна багато зроблять в сфері розвитку суспільства (хоча цілком може бути, що всі вони загинули згодом у водах потопу), тобто Господь хоче явити, показати певне потенційне (у випадку Каїна вона здійснилася згодом реально, про що буде завтра читатися) значення
навіть, здавалося б, цілком загинулих і пропащих
людей.
Якби уявити, що і цього значення у Каїна не було б, то навіть тоді він був би схожим на злих духів, які, як відомо до падіння були добрими ангелами і є Божими творіннями. Бог не знищив їх, найперше через повагу до гідності, яка, якщо йдеться про людей, є частиною Божого образу в них.
Тут і далі зустрічаємося з питанням існування також інших людей, крім названих поіменно в перших главах книги Буття.
Це складне і неясне питання (про існування і певну необхідність яких я писав, починаючи коментувати Старий Завіт, дивіться:
27022023.html
)
Не буду зараз детально зупинятися (дасть Бог, невдовзі розгляну детальніше).
Глава V присвячена темі вірності у подружжі (і загалом, більш загально, вірності у стосунках чоловіків та жінок, хлопців та дічат). Будується на викритті розпусної жінки (оскільки книга написана Соломоном, чоловіком, для свого сина, то вибір статі цілком зрозумілий, але однаково розпусним може бути і чоловік, тобто думки мають насправді узагальнений характер, нехай вибачать жінки та дівчата).
Головним аргументом стає тут реальна можливість того, що вона передасть твою працю чужим і немилосердним
— дуже багатозначна метафора, яка має і прямий, і непрямий смисли.
Прямий — така жінка може дійсно мати стосунки з багатьма чоловіками, і утворити з нею стійкий союз, міцні тривалі стосунки в їх багатстві та глибині, з усіма їх перевагами та здобутками, буде складно, головним чином стосункам бракуватиме довіри.
А непрямий смисл полягає у тому, що під немилосердними
можуть бути лукаві злі духи, біси. Тобто йдеться про можливість стати одержимим гріхом, а у деяких випадках і самими бісами. Одержимість — це коли людина сама собі не належить
, не контролює свої дії, а цілком керується гріховними бажаннями, пристрастями та залежностями.
Соломон не згадує у цих віршах про Божий суд щодо невірності, нечистоти та інше, а говорить лише про земні
, хоча і безпосередньо пов’язані з духовністю речі.
Про вірність же є гарні твори за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Perelyub-korotko.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%8E%D0%B1-%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%96%D1%8F.html
(довший варіант)
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!