🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
Римлян I, 28 — ‘αδοκιμον’ — ‘adokimon’ — непідтверджений, який не пройшов перевірку
(розум). ‘τα μη καθηκοντα’ — ‘ta me kathekonta’ — ті (справи), які не підходять, які незручні, які неправильні
. Сумніви людей щодо пізнання Бога та істини названі неперевіреними
, а протиприродні гріхи — незручними, неправильними, не підходящими
.
Римлян II, 5 — ‘θησαυριζεις’ — ‘thesaurizeis’ — складаєте, збираєте багатства, скарби
(гніву).
Продовження учорашнього читання безпосереднє, але розділене на два дні через те, щоб не було забагато читання. Дивіться про учорашнє читання:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Павло детально перераховує різні гріхи, описує те, що відбувається з людьми, які віддаються страстям і гріхам, не каються і замість виправлення, дарованого Божим довготерпінням та любов’ю, все більше віддаляються від Бога. Місце співзвучне посланням апостола Петра та Юди, про які писав раніше, дивіться за посиланнями:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Матфея V, 28 — ‘εμοιχευσεν’ — ‘emoicheusen’ — (уже) вчинив перелюб
— минулий час (аорист) від ‘μοιχευω’ — ‘moicheuo’ — чинити перерлюб
. Аорист означає дію в минулому, яка не має безпосереднього зв’язку з теперішнім, часто завершену і часто одиничну дію в минулому (хоча не завжди, часто має певну невизначеність стосовно цих аспектів).
Дослівний буквальний переклад: кожний, дивлячийся (хто дивиться зараз) на жінку, щоб (для, з метою) пожадати (скоріше завершена дія, ніж просто
жадати”, в інфінітиві, може також означати просто загальну дію бажати
жінку у статевому смислі без уточнення) її, уже вчинив перелюб (завершена дія в минулому) у своєму серці”.
Потрібно сказати, що ці слова про серце споріднені за змістом з вигнанням торговців з храму, де Господь Ісус Христос каже: Мій дім буде названий домом молитви, а ви робите з нього вертеп (печеру) розбійників
(Матфея XXI, 12-17). Тобто, подібно до дому молитви, печери розбійників
і серце стає або домом (простором і часом, загалом — обставинами) вірності
або печерою (місцем і часом, загалом — обставинами) перелюбу, зрадливості
. На це вказує вживання прийменника εν (у
).
Далі говориться про спокуси та боротьбу з ними (перемогу над ними).
Тут далі цитую про спокуси твір Про перелюб. Повна версія
(дивіться:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%8E%D0%B1-%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%96%D1%8F.html
): Христос каже, що горе (дуже погано) світові від спокус. А особливо людині, через яку приходять спокуси. Чому? З кількох причин.
Спокуса може привести до падіння, загибелі, і то навіть багатьох людей чи цілих груп людей.
Говорячи про перемогу над спокусою, Христос каже, що краще тобі
, а в підсумку – ти втрачаєш. Праву руку, праве око, праву ногу – якщо ти перемагаєш – у кращому разі ти втрачаєш лише їх. А у гіршому – гинеш повністю, разом з ними. Отже, спокуса пов’язана з втратою. Так, краще перемогти її, ніж піддатися, але найкраще – бути без спокус. Тоді нічого не втратиш.
Потрібно, судячи з усього, розрізняти спокуси внутрішні за походженням та зовнішні. Стосовно перших можна впевнено сказати, що краще без них. Другі ж (наприклад, спокуси від лукавого) не свідчать про піддатливість гріху, але засвідчують неміч природи. Такі, якщо будуть переможені правильно, приносять славу. Водночас потрібно пам’ятати, що дуже часто другі поєднуються з першими, і тоді насправді неясно, як краще: з ними чи без них. Зокрема, апостол Яків каже, що хто переможе спокусу, отримає вінець. Але отримав би кращий вінець, якби (в силу своєї чистоти та вірності, а також Божої волі) не мав такої спокуси і не піддавався їй. Бо той же апостол каже, що Бог не спокушається, і він же каже, що кожний спокушається своїєю власною пожадливістю. Добрим отже, є перемогти пожадливість і спокусу, за це є вінець. Але… краще, щоб перших просто не було. Подібно і стан невинних, які не грішать, і тих, хто згрішив, але покаялися, – різний. Перше є кращим. Але якщо подивимося на спокушування Христа дияволом у пустелі – то побачимо, що воно бажане було і Богові, і дияволові. Бо Дух Святий повів Христа в пустелю, але і диявол радів такій можливості. Будучи ж переможеним, останній був посоромлений Христом, Який від спокус нічого не втратив.
(Кінець цитати)
Повертаючись до слів про серце і перелюб, добрим для розуміння заповіді є твір за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Щоб зрозуміти, чому Господь так каже про серце, також потрібно розуміти, що серце здатне обходити
, перемагати умовності цього світу, зокрема час, простір та обставини.
Тому якщо гріхам справами часто обставини перешкоджають, то у серці людина має змогу грішити і тоді.
Щодо розлучення є окреме читання, де більш глибоко розглядається питання. Зараз лише зазначу, що цінність Одруження унікальна — немає прикладу, з яким можна порівняти в смислі подібності (тобто Шлюб, Одруження відрізнятимуться суттєво від усього іншого). І як унікальна, особлива цінність Одруження має свої правила збереження
, які відрізняють його від усього іншого. Оскільки людина дуже багато чого пізнаЄ через певне порівняння, то тут їй потрібно визнати обмеженість цього підходу. Потрібно залишити в стороні багато порівнянь і довіритися Богові стосовно правдивості Його слів.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!