🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
Неділі перед Воздвиженням:
Про читання з Апостола є за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
20042023.html
25042023.html
2 Коринтян I, 21, 22 — ‘ημας’ — ‘emas’ — нас
. ‘ημων’ — ‘emon’ — нас
(наші).
2 Коринтян I, 23 — ‘εμην’ — ‘emen’ — мою
(моєї).
2 Коринтян II, 1 — ‘εμαυτου’ — ‘emautou’ — (про) мене самого
.
2 Коринтян II, 2 — ‘εμου’ — ‘emou’ — мене
.
2 Коринтян II, 3 — ‘εμη’ — ‘eme’ — моя
Цьому читанню передує уривок, про який йдеться за посиланням:
11082023.html
Також після нього йде читання, про яке йдеться за посиланням (також там же йдеться про закінчення сьогоднішнього читання, оскільки вони перекриваються):
14082023.html
Про початок є гарні думки за посиланням:
https://www.instagram.com/p/B70LlI9ANWN/
Цитую: ” Апостол Павло каже про завдаток. Завдаток
означає щось, що дається наперед, завчасно до отримання того, що очікується
. Він дається для створення довіри. Апостол говорить, що Бог дав у серця вірних благодать Святого Духа для запевнення довіри і в певній мірі, повноту ж отримають вірні у Царстві Божому. Ці слова Апостола Павла згадуються у зв’язку з Миропомазанням. ”
Далі Павло говорить, що не хоче судом над нерозкаяними грішниками засмучувати коринтян. Він каже, що якщо хтось когось засмутить, то засмутить і себе самого (себе саму), і змінити той смуток на радість може лише виявлена доброта з боку першої засмученої людини.
Суд апостола був справедливим і милосердним водночас, але тим не менше, серце апостола Павла сам факт потреби у такому суді не радує, чому він і пише, що хоче прийти з радістю.
Дивіться більше і також про продовження теми за другим посиланням згори — щодо тексту в посланні далі після цього.
Матфея XXII, 5 — ‘εμποριαν’ — ‘emporian’ — торг
.
Продовженням цього читання є те, про яке написано за посиланням:
11042023.html
Це відома притча про покликаних на весілля царського сина.
В образі царя тут Бог (Отець), сина царя — Син Божий Ісус Христос, рабів (слуг) — пророки, апостоли, святі, навіть ангели. Вигублення убивць — це духовна смерть, яка настає після смертних гріхів. Мається на увазі, що ті, хто відмовилися прийняти запрошення Ісуса Христа, а натомість гнали і навіть убивали рабів царя (Бога), ті зазнали духовної смерті у цьому і не наслідують Царство Боже. Важливим є те, що навіть ті, хто відмовився, але не гнав рабів царя, ті, які відмовилися заради своїх власних справ — торгівлі, прибутків, багатств та подібне, ті також не беруть участь у Царстві Божому. У притчі не сказано, що вони духовно загинули, але вони не беруть участь у цьому житті у виконанні Божої волі, у житті згідно неї, тобто мовою Євангелія, не увійшли в Царство Боже
, і знаходяться у великій загрозі не увійти туди й у вічності (тобто таки загинути, увійти до вічних мук). Місто убивць — це такий світовий порядок, який спонукає людей відкидати Боже запрошення увійти в Царство Боже через Ісуса Христа, такий порядок також є гріховним і судимим Богом.
Люди, покликані на дорогах — люди, яких Господь кличе, які не зробили свого вибору на користь багатств світу цього замість Божої волі. А завершення притчі показує, що мало відгукнутися на поклик Божий, але потрібно ще і мати чисте життя (яке символічно зображений чистим святковим одягом) або очиститися покаянням.
Притча в образі типових стосунків для того часу, які зрозумілі слухачам Ісуса, показує важливість добре відгукнутися на Божий поклик, не бути надто прив’язаним до земного, а також на важливість доброго життя.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!