🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
1 Коринтян IV, 6 — ‘εμαυτον’ — ‘emauton’ — мене (себе) самого
.
Павло каже про те, що коли прийде Господь удруге, то буде виявлене таємне, зокрема у серцях людей, і також кожна людина матиме похвалу від Бога. Це не означає, що всі спасуться, але Бог похвалить кожну людину. Чи тут йдеться про християн лише, чи про всіх людей — але можна думати, що це стосується усіх (адже християн дуже багато, значна частина людства принаймні називає себе християнами).
Також ці слова таким чином пов’язані з недавніми читаннями:
10072023.html/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
07062023.html
Також Павло пояснює, як думати, щоб не впадати у зарозумілість та гордість у розумі. Якщо ми завжди пам’ятатимемо, що все добре маємо від Бога, отримали від Нього, не будемо привласнювати самим собі, тоді ця правдива і смиренна думка берегтиме від зарозумілості.
Матфея XIII, 45 — ‘εμπορω’ — ‘emporo’ — пасажир на кораблі, торговець
.
Кілька коротких притч, з’єднаних в одне читання з поясненнями та розмовою з людьми. Тут видно Ісуса Христа саме як Вчителя.
Господь показує Своїм власним прикладом, якими є принципи успішного навчання (християнського, але і загалом). Одним з них — нове вживається разом зі старим, відомим. А також необхідність поєднувати нове (що вивчається, досліджується, пізнається) і старе (уже відоме). Потрібно відзначити, що дуже рідко вдається досягти в цілому гарного поєднання в усьому — частіше є певний ухил у ту чи іншу сторону, що позначається на ефективності та результативності навчання.
Головний смисл і питання сьогоднішніх притч — цінність Царства Божого і потреба туди увійти.
Якщо людина пізнаЄ цю цінність, то у неї виникає рішучість діяти так, щоб туди увійти.
Але не всі мають таку рішучість, і не всі увійдуть.
Також Ісус показує те, що Новий Завіт продовжує Старий, зокрема у притчах.
Безсрібникам Космі та Даміану:
1 Коринтян XIII, 2 — ‘ειμι’ — ‘eimi’ — (я) є
. Вживається при наголошенні.
Писав коротко раніше, цитую:
Читання Апостола, яке включає значну частину відомого гімну любові
апостола Павла, який багато-хто чув, навіть не читавши Писання. Цей уривок прославляє працю безсрібників, пам’ять яких сьогодні. Але крім того, він важливий зогляду на те, як справжня любов себе проявляє. Апостол показує значимість найбільшої чесноти, порівнюючи з духовними досягненнями людства. Маючи дари Святого Духа, будучи навіть пророками і чудотворцями, аскетами і жертвуючи собою заради якоїсь мети, але без любові людина не має, чим похвалитися. Бо лише любов визначає, чи буде дароване те духовне багатство іншим, і що у собі як дар людина матиме.
Після апостол описує любов як союз (єдність) досконалостей, чеснот
у їх реальному прояві. Людина, яка хоча б певний час старалася жити згідно цього опису, зрозуміє, про що він. Кілька коротких коментарів: довготерпить
— отже, долає навіть великі перешкоди; милосердствує
— є щирою правдивою добротою; не заздрить
— отже, радіє з радіючими і сумує з засмученими, співчутлива і чуйна, товариська; не величається, не надимається
— скромна і смиренномудра; не поводиться нечемно
— доброчесна; не шукає свого
— не егоїстична і не егоцентрична, партнерська та навіть жертовна, емпатійна, некористолюбна, здатна до перихоресису (окрема тема); не рветься до гніву
— розумна і розважлива, тактовна і влучна, зріла, не радіє з неправди, але (спів)радіє істині
— істинна, чесна, відкрита, щира та справжня, безцінна, як істина для розуму; усе зносить, усе терпить, усьому надіється
— дає усі можливі сили та витривалість, стійкість, мужність та досвідченість; ніколи любов не перестає
— залишиться і у вічності…
З Євангелія у зв’язку з подвигом безсрібників — заповіді апостолам; у кінці уривка стоїть даром отримали — даром і давайте
, що уподібнює працю безсрібників праці апостольській.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!