Петро цитує пророцтва про Ісуса, усі вони стосуються найперше Його, але також і стосуються людей, які живуть у Господі в силу їх уподібнення Христу та перебування у Святому Духові.
Діяння II, 26 — дослівно тіло моє отабориться (розіпне намет) в надії
— тобто буде рости і наповнювати світ в надії на Бога. Під неназваним (але усвідомлюваним) наметом з тканин
розуміється два суміжні і співвіднесені, але в дечому протилежні образи:
це фізичне тіло; ці слова не означають, що є два тіла в людини, але те, що навіть фізичне тіло людини, близької до Бога, сповнене надії, є духовним, одухотвореним, і нагадує про Рай та вигнання з нього — коли Бог зшив зі шкір тварин людям одяг — про що писав більше раніше, дивіться за посиланням:
06032023.html
Це образ того, що навіть суто тілесне життя такої людини відбувається згідно Божої надії, згідно Божої волі.
це небесне тіло
, тобто воскресле, яке подібне до ангельської природи за своїми властивостями, прославлене, бо небо, близьке до духовного неба, твердь
(raqia) також порівнюється з наметом, шатром
у Писанні (Буття I, 6-8).
Разом ці два образи стосовно Ісуса вказують на властивості Його тіла, зокрема після воскресіння, але і загалом від часу втілення. А стосовно людини, близької до Бога, на єдність духовно-тілесного життя у ній, на одухотвореність її життя у Господі.
Цим пояснюється зокрема те, що Ісус після Воскресіння їв рибу та мед, хоча не має у них потреби. Проходив крізь зачинені двері та камінь гробу, але Його можна було реально торкатися. Порівняйте, наприклад, що Ангели не їдять насправді (у неканонічній Старозавітній книзі Товії, яка збереглася лише в грецькому варіанті, у Септуагінті, є згадка про те, що архангел Рафаїл робив вигляд, що їсть
(але насправді не їв) (Товії XII, 19)), а Христос їв насправді, хоча не потребує цього більше.
Цікаво порівняти з єврейським текстом цитованого Петром псалма — там є відмінності (це Псалом XV (XVI), 8-11). Зокрема дослівно звучить більше як Подібний (рівний) до Господа, (Він) переді мною завжди, тому по правиці моїй — не захитаюся (не буду хитатися, не похитнуся)
. Причому кінець фрази приблизно звучить як ‘mimini bal-emmowt’. Тут зокрема важлива думка, що для того, щоб не хитатися (‘bal-emmowt’), бути певним, потрібно, щоб Господь був по правиці, близько. Тобто дійсно здобути стан не-хиткості
можна лише від (через) Господа.
У єврейському тексті немає значення намету
, там просто жити
, оселитися
. Петро, а краще сказати Дух Святий, повніше розкриває слова Давида.
Діяння II, 28 — дослівно: Ти наповниш мене радістю разом з (у супроводі, у компанії) обличчям Твоїм
— тобто у спільності з Богом (тут, судячи з усього, у першу чергу, Отцем), у спілкуванні, у любові з Ним.
Агнець Божий
— вказівка на Пасхального агнця, кров'ю якого ізраїльтяни помазали одвірки, а м'ясо з'їли перед виходом з єгипетського рабства. Іоан, таким чином, пророкує про Ісуса.
Два учні — Андрій Першозваний і Іоан Богослов (за загальною традицією, другим, не названим на ім’я, учнем був саме він).
Коли Господь каже (наприклад, даючи 10 заповідей): Я є Господь Бог твій, що вивів тебе з єгипетського рабства
, — то якраз непрямо тут згадується уся Трійця — Отець, Син і Дух Святий.
Іоана I, 42 — син Іони
— манускрипти тут різняться, зокрема є такі, які дають син Іоана
(якого ми не знаємо) — тобто переклад неоднозначний.
Господь каже у майбутньому часі про Петра (скелю), тобто згодом той стане таким.
Про історію покликання Филипа та Нафанаїла гарно написано за посиланням:
05032023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!