🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
Читання про проповідь Павла у Європі продовжується. Незважаючи на різне ставлення з боку слухачів та інших людей, Павло активно трудиться, продовжує проповідь, також варто відзначити допомогу йому та його співпрацівникам з боку вірних.
Події після воскресіння праведного Лазаря (яке окремо згадувалося у Лазареву суботу напередодні Входу Господнього в Єрусалим). Дивіться про те за посиланням:
08042023.html
Іоана XI, 51, 52 — ‘ἤμελλεν’ — ‘emellen’ — був близьким до
— від ‘μελλω’ — ‘mello’ — мати намір, бути близьким до
. За народ
— вжито ‘υπερ’ — ‘(h)yper’ — яке з родовим відмінком має багато значень, зокрема причини (для народу, точніше його спасіння
), (по)над
. Дивіться більше про слово за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Hyper.html
Іоана XI, 54 — ‘παρρησια’ — ‘parresia’ — свобода, відкритість, впевненість, сміливість, все-висловленість, відвертість, прямота
. ‘εμεινεν’ — ‘emeinen’ — (Він) залишався
— від ‘μενω’ — ‘meno’ — перебувати, залишатися
.
Читання про змову фарисеїв, священників та старших юдейського народу, щоб схопити і вбити Ісуса Христа. Видно, що усі вони бачили в Ісусі політичного діяча, який планує начебто захоплення політичної влади на території Ізраїлю, хоча Ісус багато показував, що це не так.
Слова первосвященика Кайяфи були пророцтвом, але не треба думати, що це якось його звеличує. Справа у тому, що Бог передбачив злі задуми їх сердець і хоче таким чином спасти людей, а Кайяфа фактично не є пророком аж ніяк, але знаючи його злу волю, Бог явив також і знак через нього (через Своє всевідання) у такий спосіб. Тим не менше, показано, що первосвященик у силу роду своєї діяльності та значимості особи думав про народ, тому його слова стали не лише суто особистими думками, але і стосувалися (хоча і всупереч його бажанням) Божих дітей.
Ісус же як Бог знав, що відбувалося, тому діяв так, щоб час був відповідний.
Святителю Миколаю, архієпископу Мир Лікійських, Чудотворцю:
Євреям XIII, 17 — ‘υπερ’ — ‘(h)yper’ — над, з причини, вище
. Дивіться вищесказане з посиланням, яке там цитується.
Євреям XIII, 19 — ‘παρακαλω’ — ‘parakalo’ — прошу
(слово багатозначне, тут скоріше всього саме прошу
(вас)).
Завершується послання до євреїв урочистим славослів’ям Богові та подякою.
Можна так бачити, що святитель Миколай може також цими словами звертатися до вірних, хоча він уже не потребує наших молитов та заступництва, але нам потрібно його шанувати, також ці слова прославляють непрямо його архіпастирське служіння.
Читання з Нагірної проповіді у Луки, часто читається. На відміну від паралельного місця у Матфея, тут коротко подані заповіді блаженства, акцент на суспільному житті, на житті громад, а також є співчуття Ісуса Христа тим, хто живе всупереч заповідям блаженства (так, це саме співчуття, сум про них).
Святитель Миколай здійснив у житті ці заповіді у великій мірі, тому і читається це місце, яке також згадується у похвальних молитвах на честь святого — зокрема тропарі.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!