🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
2 Коринтян VII, 1 — ‘επιτελεουντες’ — ‘epiteleountes’ — звершуючи, роблячи досконалою, завершеною
.
2 Коринтян VII, 2, 6 — ‘χωρησατε’ — ‘khoresate’ — дайте місце, кімнату, прийміть
. ‘ημας’ — ‘emas’ — нас
. ‘ταπεινους’ — ‘tapeinous’ — низьких, понижених, смиренних
.
2 Коринтяна VII, 3, 4, 5, 9 — ‘ημων’ — ‘emon’ — нас
(наших, нашому, ми, наше). ‘παρρησια’ — ‘parresia’ — свобода, впевненість, відкритість
.
2 Коринтян VII, 7 — ‘ημιν’ — ‘emin’ — нам
. ‘εμου’ — ‘emou’ — мене
.
У 8 вірші Павло згадує більш раннього листа до коринтян. Це якраз може бути 1 Коринтянам, адже там йдеться зокрема про гріхи як одного з коринтян, так і всіх.
Павло часто тут вживає слова ‘παρακλησις’ — ‘paraklesis’ — утіха, розрада
та ‘παρακαλεω’ — ‘parakaleo’ — утішати, розрадити, порадувати
та похідні від них. Від цих же слів також ім’я Святого Духа — Параклет, Утішитель. Тобто там, де Павло пише про утіху від Бога, йдеться про дію Божої благодаті. Сама подія — прихід Тита — може також бути названа Божим даром, але також тут мається на увазі, що Бог сприяє Титу утішити Павла та тих, хто з ним, це безпосередня дія Божої благодаті. Можна згадати відвідини Єлизавети Дівою Марією, про що є гарний твір за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Pryinyattya.html
Продовження учорашнього читання, про яке йшлося за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Тут, відразу забігаючи наперед, скажу, що більш очевидною є думка, що демони все більше відчували, що Ісус — Син Божий. Все ж питання залишається, з огляду на написане за посиланням вище, неясним. Більше того, слово ‘οτι’, яке тут вживається, може означати і як що
(вони Його знали), так і тому що
. Тобто Ісус міг їм забороняти і те, щоб вони виявляли, показували, що вони Його знають (принаймні відчувають, здогадуються), так і міг забороняти, тому що вони казали. Можна ще так сказати, що чи казали демони, що знають, чи не встигали
, а Господь їм забороняв це робити.
Хворі названі грецькою ‘κακως εχοντας’ — буквально — ті, що мають суттєве зло; ті, що мають щось справді погане
, тобто цим словом названі важкі хвороби, хоча в багатьох інших місцях Писання перше з цих слів означає щось морально зле
. Марк тут пише дуже просто.
Коли ідеться про причини хвороб, про їх зв’язок з гріхами, то тут доцільно розрізняти хворобу і зло як таке (наприклад, це дуже важливо, коли говоримо про те, що хвороба не є гріхом, і коли людина хворіє чи страждає, це не є її гріхом, або про те, що усі хвороби є наслідком гріхопадіння, але не кожна хвороба є наслідком гріхів самої людини), але якщо йдеться про сприйняття людини — то людина дійсно сприймає хворобу як зло. Марк у цьому цілком слідує сприйняттю людини.
Також тут йдеться про зцілення Петрової тещі, звідки також можна знати, що Петро був одружений.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!