Читання пророцтва про Божу допомогу вірним Ізраїля, паралель до читання з з книги Буття про Завіт з Аврамом.
Пророцтво і про Перше Пришестя Ісуса Христа, коли Господь явив істину та благодать так, щоб не було місця для гріха та зневіри, і про Царство Боже, коли усе збудеться остаточно.
Шукатимеш, і не знайдеш
, — пророцтво про стан утвердженості в добрі — подібно ангелам, які залишилися вірними Богові та настільки утвердилися благодаттю в добрі, що вже не можуть згрішити. Так і люди — у Царстві Божому настільки утвердяться в добрі, що не зможуть згрішити, хоча будуть вільними. Їхня воля стане волею лише до добра
, їхні бажання — бажаннями лише добрими тощо.
Про те, що Бог є Першим, про Його благодать є гарні твори за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Diya_blahodati.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BozhaBlahodat.html
Більше про свободу є за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Можна сказати, що то є стан справжньої любові — людина не втрачає свободи, здійснює її у найкращий можливий спосіб, але жодні альтернативи людині не потрібні.
Читання з 16 глави (як і з 14) опускаються зовсім. Вони стосуються теми багатоженства у Старому Завіті та важливості продовження роду — і в часи Нового Завіту Господь навчив людей, як ставитися до цих питань, тому ці читання опускаються. Тим не менше, це не означає, що вони не варті належної уваги, але не буду на них зупинятися.
Читання про Завіт Бога з Аврамом (Авраамом) та його нащадками. Читається лише початок, але вся глава присвячена питанню.
Дарування нового імені — на Сході означає також засвідчення певної влади — тут Бога над Аврамом (Авраамом), подібно як і далі Бога над Сарою (Саррою) — і також певних добрих стосунків.
Потрібно сказати, що Ізмаїл, хоча сам нічим суттєво не вирізнявся, але в силу народження від Аврама був благословенний Господом і також став учасником Завіту з Богом. Це підкреслює важливість благословення Божого для людей, не лише для тих, яким воно дароване особисто, але і тим, які до цього так чи інакше причетні, які також беруть у цьому участь.
Сила Божого благословення показує, що воно настільки вагоме, значне і велике у вищому ступені, що наче переповнюється в одній людині і через неї виливається на інших — тут аж до кінця віку і у вічності. Фактично таким чином в особі Аврама (Авраама) Бог укладає Завіт з усім людством на всі часи й у вічності. Людські угоди (завіти) мають обмежене застосування і поширення, а Божий — значно інший і кращий.
Буття XVII, 7 — вжите слово ‘olam’, яке означає часову тривалість, протяжність чи віддаленість, яка фактично майже є вічною, тобто вказівка на тривалість історії людства після Авраама.
Важливим є те, що Божий Завіт поширюється і на часи після життя Авраама, тобто він залишається в силі і для Авраама, який мертвий тілом. Це ще раз підкреслює слова Ісуса Христа, що у Бога немає мертвих, у Нього всі живі
, сказані в контексті згадування патріархів, зокрема Авраама.
Тим не менше, Божий Завіт та благословення враховують дії та свободу людей. Люди можуть не брати в ньому участь, але це веде їх до погибелі. Що включає в себе поняття брати участь у Завіті
— це окреме питання, подібне і споріднене з так званим питанням про межі та границі Церкви
, і зараз не буду на ньому зупинятися, це окрема тема.
Грецький та єврейський тексти помітно відрізняються, але загалом подібні.
Господь через Соломона навчає мудрості, розважливості, вмінню говорити, стриманості, праведності, Божому страху та піклуванню про потребуючих (зокрема вдів). Застерігає від протилежного — безумства, нерозважливості, нерозбірливості у словах та нестриманості, нечестя, забуття про Бога та нелюбові до ближніх.
Добра слава настає після здобуття мудрості та скромності, смирення, праведності. Причому це не є слава від людей, але справжня слава від Бога (дарована Ним).
Також тут говориться про те, що все, що відбувається, відбувається або з волі Божої (якщо це добре), або з допущення Божого (якщо це не є власне добрим саме по собі).
Більше на цю тему у згаданому вище творі про свободу.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!