Тут пророцтво про Спасителя Господа, Сина Божого Ісуса Христа. Також про вічне спасіння у Ньому. Стосовно пізнання Бога народами та людьми і про зв’язок з Сином Божим, Втіленим Словом, Ісусом Христом, є гарний твір за посиланням:
https://sites.google.com/view/rozdumy23/home/isnuvanna-piznaemo-virou
Також потрібно сказати, що ми багато чого розуміємо, але і багато чого не розуміємо до кінця того, що стосується Бога та творіння. Багато з того, що можна розуміти, є у гарному іншому творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
Одне з найбільш значимих читань про віру загалом у Писанні. Має дуже багато коментарів, багато тлумачень.
Особисто мені пам’ятна історія навернення Серена К’єркегора, видатного данського філософа і засновника екзистенціалізму. Саме ця історія надихнула його на переміну свого життя. На її основі він дійшов висновку, що люди можуть у житті керуватися естетичними цінностями (красою та приємністю, шукати задоволень, як і робив К’єркегор до часу усвідомлення), етичними (правильністю, логікою, смислом і шукати добра) і вірою (як Авраам у цій історії, що вище за етичний та естетичний підходи, бо веде до Бога). Загалом своєрідна філософська побудова, не обов’язково правильна (хоча у ній є багато здорового смислу), але вона мала величезний вплив на самого К’єркегора.
Повертаючись до читання, зупинюся лише на деяких моментах, які важливі саме для християнського розуміння.
Як уже писав у творі за посиланням:
24032023.html
Авраам повірив Богові, довіряв Йому і ввіряв себе та інших Йому, і таким чином став батьком всіх вірних (віруючих)
, як називає його Павло.
Як Авраам розумів, що Бог до нього звертається, про це міркував за посиланням вище.
Скажу, що Писання у самому тексті пише про Ангела, який зупинив Авраама, і потім благословив Його, а Павло в посланні до Євреїв пише (Євреїв VI), що то був Бог. Це не єдине місце в Писанні, де маємо аналогічну ситуацію (Ангел = Бог), і багато дослідників вважають, що у такому випадку під Ангелом потрібно дійсно розуміти Бога, а точніше — Сина Божого, Другу Іпостась Пресвятої Трійці, Якого Отець послав у світ. Також відразу це є свідченням того, що Син Божий є Богом.
Далі хочу виділити на основі слів Писання та дій Авраама, у що ж він справді вірив.
Що Бог може і з мертвих воскресити
(Євреям XI, 17-19, Римлян IV, 16-25) і що Він дійсно воскресить Ісаака, щоб виконати Свою обітницю.
Що Бог здійснить обіцяне і в Ісааку буде потомство Авраама (тобто, що в підсумку Ісаак має бути живим).
Що Ісаак зрозуміє його, хоча Авраам мав для виконання Божої волі фактично вчинити вбивство Ісаака за звичайними людськими міркуваннями.
Що Бог цілком вирішує, що є добрим, а що є злим. І що Бог є добрим.
Як бачимо, щоб так діяти, потрібно бути абсолютно впевненим, що це саме Бог звертається до нього і саме Бог раніше дарував йому обітниці.
Чому Авраам названий батьком всіх вірних
? Адже віруючі люди майже ніколи не роблять нічого порівняного з вчинком Авраама тут.
Але чи справді ніколи нічого подібного? Аж геть зовсім?
Але ні, таки роблять. Наприклад, коли Бог каже, що треба зберігати чистоту, а дівчина чи хлопець каже, що — не страшно її не берегти, чи навіть погрожують покинути людину через дотримання чистоти.
Якщо віруюча людина заради віри та самої чистоти, заради Бога зрештою, обирає залишитися вірною, то ризикує (причому реально) втратити ту людину, яка, можливо, дуже дорога цій віруючій людині. Але якщо погоджується з дівчиною чи хлопцем, то та попередня віра не має сили в самій людині, а краще сказати, людина відмовляється від сили тієї віри.
Це уже порівняно з вчинком Авраама.
Але і в менш драматичних ситуаціях, коли людина заради віри жертвує чимось, це прояв самої цієї віри.
І тут важливо, що якщо людина хоче змінити своє життя, змінитися самій, то їй потрібно виявляти віру. у цьому абзаці — не обов'язково саме християнську віру, але віру, яка полягає в цінності покаяння, віру, що переміна варта того, щоб її здійснити навіть у труднощах. Така віра мені щиро і безпосередньо нагадує слова апостола Якова: Покажи мені твою віру, а я покажу тобі мою своїми справами!
(трохи перефразовуючи, але тут контекстуально — влучно). і тоді така, взагалі кажучи нерелігійна, віра Господом може бути зарахована на Останньому суді як віра Богові. І без такої віри людина не матиме справжніх змін. Справжнє покаяння, таким чином, завжди пов'язане з вірою (абзац змінено і доповнено 2023-04-01 EEST 13:51).
Хтось скаже: Що ж, віруюча людина схожа на таку, яка має щось втрачати?
.
Але краще сказати, вона вірить, що Бог їй віддасть і дасть ще більше.
Подібно як Авраам вірив, що Бог воскресить Ісаака, щоб виконати обітниці, Ісаак прийме це як приклад віри і сам навчиться.
Віра Христова завжди очікує того, що Бог віддасть — і навіть дасть більше.
Грецький та єврейський тексти помітно відрізняються, але загалом подібні.
У віршах Притчі XVII, 17-18 бачимо відмінності між допомогою друзям (товаришам, братам) і відповідальності за них. Допомагати варто за можливості, та якщо це добре, а брати на себе за них відповідальність — з великою обережністю, а краще того уникати. Це розрізнення дуже важливе у всіх подібних стосунках.
Загалом Господь навчає у читанні дружбі, вмінню говорити і мовчати, стриманості та розважливості, мудрості, радості (життєрадісності), проти хабарів, навчає також праведності, поміркованості, мотивує до навчання та пізнання, чесності та цінуванню добра. Застерігає від протилежних гріхів та пороків.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!