Апостол Павло говорить: Тепер ми бачимо ніби у дзеркалі, гадально, тоді ж віч-на-віч; тепер знаю я частково, а тоді пізнаю, подібно як я пізнаний (1 Коринтянам XIII, 12) (тодішні дзеркала виготовлялися за іншою технологією, у них все було видно дуже приблизно, тьмяно, неясно, що часом передають у різних перекладах іншими фразами). Отже, є пізнання гадальне і є пізнання віч-на-віч Істини. Істина — від Бога, Який є Шлях, і Істина, і Життя. Тільки Він її відкриває.

Отже, святі, які досягли обожнення, знають Істину, пізнаЮть її, не гадально, але істинно. Так, коли відкрито пророку чи комусь щось від Господа, він чи вона знає те, про що говорить, хоч і частково, але вірно, незаперечно й істинно. А всяке інше знання — гадальне, бо походить від роздумів, досліджень, відчувань, випробувань тощо. Тому не можуть екстрасенси знати і говорити істину, бо вони гадально шукають її, а вгадати — можуть і не вгадати. Запитайте будь-якого з них: Чи є Бог?, і він скаже максимум, що він у Нього вірить, але не зможе сказати, що він Його пізнав… А отже не можуть назватися істиною слова віщунів та інших, хоч би навіть вони й збігалися іноді з порядком речей і подій… Адже вони — не істинні, а гадальні, може, майстерні, але не істинні. Екстрасенси можуть вгадувати щось, але їх знання не є істинними, хоча можуть бути схожими на правду. Є суттєва різниця між істинним знанням (яке від Бога) і всяким іншим знанням — гадальним…

Джерело: http://kuraev.ru/index.php?option=com_smf&Itemid=63&topic=337214

Детальніше про пророцтва:

Дивіться також:

Цитую з уточненням: http://www.bogoslov.ru/text/1331505.html#comment1356110
Текст, наведений мною (він відображає, хоча, звичайно, не повністю, підхід Писання до проблеми пізнання), важливий, оскільки говорить про те , що певною мірою пізнання наукове, філософське і повсякденне мало відрізняються від віри. Перші всі переважно гадальні, а не істинні. А якщо істинні, то від Бога, майстерні, правильні, точні, ефективні, тверезі та ін.) у передбачанні: Будьте мудрі, як змії, і невинні, як діти, — говорить Господь. Не приводив поділу пізнання далі, тому що питання в цінності пізнання як такого: Писання чітко тут розрізняє пізнання істинне, віч-на-віч, і гадальне. Можна уподібнити людське пізнання (може, краще сказати, мислення, розум, логіку, але тоді складніше говорити про чуттєві пізнавальні сили душі — уяву та ін.) Адаму, істинне пізнання за цінністю — Богу, а гадальне — Єві — дружині та помічниці. Що ж, недобре чоловікові бути самому… Господь благословляє наукове пізнання, якщо воно не суперечить першому. Господь каже: наповнюйте землю…, а наука для цього є. Проблема тільки, щоб не послухатися змія-спокусника.

Ось Господь мені глибше відкрив через одну людину, одну дівчину, що за образом Своїм створив Бог людину, за образом Божим, чоловіком і жінкою створив їх — і тому правильніше буде не розділяти їх — в в певному сенсі протиставляючи Єву і Бога, але людське пізнання подібне — до чоловіка і дружини — Адама і Єви — і як говорить Господь: Тому залишить людина батька свого і матір і пристане (приєднається, буквально: приліпиться, приклеїться) до дружини, і стануть двоє одним тілом, — і — що Бог з'єднав, людина нехай не розлучає. Тому і я каюсь у своїй помилці — ні — Адама і Єву разом можна уподібнити людському пізнанню — з їхньою відмінністю…