Коментар на (Ісайї XLI, 4-14; Буття XVII, 1-9; Притчі XV, 20-XVI, 9)

Олександр Сергійович Жабенко 🇺🇦
Слава Ісусу Христу!
🌞

Оскільки у працях, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.

Оскільки настав Великий піст, то читання з Нового Завіту замінюються на читання зі Старого Завіту, щоб більше спонукати людей до покаяння.

Оскільки коментую щодо кількох давньогрецьких (койне) прийменників, то Старозавітні читання буду продовжувати коментувати, розглядаючи перший повний переклад на давньогрецьку мову — Септуагінту.

На 6-му часі:
(Ісайї XLI, 4-14)
Ісайї XLI, 4 — 'ἀπὸ γενεῶν ἀρχῆς' - 'apo geneon arkhes' - від поколінь початку. Прийменник 'apo' вказує тут на початок відліку. 'ἐγὼ θεὸς πρῶτος καὶ εἰς τὰ ἐπερχόμενα ἐγώ εἰμι' - 'ego theos protos kai eis ta eperkhomena ego eimi' - Я Бог Перший і для тих, які випереджені (атаковані), Я є. Місце, яке у грецькому тексті важко перекласти. Можна бачити, що йдеться про те, що Бог Величний і Всевишній, але також підтримує слабких і немічних. Вказівка на Ісуса Христа.

Ісайї XLI, 7 — 'ἐν ἥλοις' - 'en helois' - цвяхами.

Ісайї XLI, 9 — 'ἀπ’ ἄκρων τῆς γῆς καὶ ἐκ τῶν σκοπιῶν αὐτῆς' - 'ap akron tes ges kai ek ton skopion autes' - з кінців землі і з горизонтів (тобто повного огляду території, наскільки її можна спостерігати, бачити) її. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що Господь покликав ізраїльтян (більш загально — вірних) з далеких країв, вони залишили ті краї зовсім, тобто тут є пряма паралель з виходом з Єгипту. Прийменник 'ek' вказує тут на те, що водночас ізраїльтяни (більш загально — вірні) розселилися вшир усієї землі, тобто наскільки її можна бачити — тут подвійне пророцтво — про те, що люди перед Другим Пришестям розселяться по усій землі. Питання лише — земля тут — це видимий Всесвіт, Галактика, Сонячна система, наша планета чи якась її частина.

Ісайї XLI, 12 — 'οἳ παροινήσουσιν εἰς σέ' - 'hoi paroinesousin eis se' - ті, що будуть вести себе наче пʼяні від вина, проти тебе.

Більше про читання дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/29032023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17042024.html

На вечірні:
(Буття XVII, 1-9)
Буття XVII, 6 — 'καὶ θήσω σε εἰς ἔθνη καὶ βασιλεῖς ἐκ σοῦ ἐξελεύσονται' - 'kai theso se eis ethne kai basileis ek sou exeleusontai' - і поставлю тебе у народи, і царі з тебе вийдуть. Прийменник 'eis' вказує тут на те, що Авраам стане батьком цілих народів, а прийменник 'ek' вказує тут, звідки вийдуть (тобто від кого походитимуть) згадані обіцяні Богом царі.

Буття XVII, 7 — 'εἰς γενεὰς αὐτῶν εἰς διαθήκην αἰώνιον' - 'eis geneas auton eis diatheken aionion' - у покоління їх для завіту вічного. Тобто йдеться про те, яким стане Божий Завіт з Авраамом.

Буття XVII, 8 — 'εἰς κατάσχεσιν αἰώνιον' - 'eis kataskhesin aionion' - у вічне володіння; для вічного володіння. Можливі обидва варіанти перекладу.

Буття XVII, 9 — 'εἰς τὰς γενεὰς αὐτῶν' - 'eis tas geneas auton' - у їх поколіннях. Тобто Божий Завіт буде вміщений у нащадків Авраама. Паралель з у серця їхні вкладу Закон Мій у пророків та Царство Боже всередині вас є у Христа. Також у зв'язку з цим паралель щодо Божої Матері.

(Притчі XV, 20-XVI, 9)
Притчі XV, 22 — 'ἐν δὲ καρδίαις' - 'en de kardiais' - у серцях же.

Притчі XV, 24 — 'ἐκ τοῦ ᾅδου' - 'ek tou hadou' - від аду. Тобто віддалитися від чого.

Притчі XV, 27 — 'πᾶς ἀπὸ κακοῦ' - 'pas apo kakou' - від усякого зла. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що віддалиться зовсім, цілком, повністю.

Притчі XV, 28 — 'δεκταὶ παρὰ κυρίῳ ὁδοὶ ἀνθρώπων δικαίων' - 'dektai para kyrio hodoi anthropon dikaion' - прийнятні біля Господа шляхи праведної людини. Прийменник 'para' тут з давальним відмінком і вказує на те, що йдеться про те, що життя праведної людини, її поведінка приймаються Богом і благословляються Ним.

Притчі XV, 29 — 'ἀπὸ ἀσεβῶν' - 'apo asebon' - від безбожних; від нечестивих. Тут подвійний смисл — ті люди віддаляються від Бога, але також Він зовсім не такий, як їх життя. 'ἵνα ὑπὸ τοῦ θεοῦ διορθωθῇ τὰ διαβήματα αὐτοῦ' - 'hina hypo tou theou diorthothe ta diabemata autou' - щоб через Бога очистилися (випрямилися) кроки його. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком і вказує на те, що через Бога здійснюється виправлення людини до добра і праведності.

Притчі XVI, 2 — 'πάντα τὰ ἔργα τοῦ ταπεινοῦ φανερὰ παρὰ τῷ θεῷ' - 'panta ta erga tou tapeinou phanera para to theo' - усі справи смиренного явні біля Бога. Тобто справжній смисл смирення видимий у Божій присутності, коли Бог близько. Прийменник 'para' тут з давальним відмінком і вказує на Божу близькість. 'ἐν ἡμέρᾳ κακῇ' - 'en hemera kake' - у день злий. Тобто у важкий час.

Притчі XVI, 5 — 'ἀκάθαρτος παρὰ θεῷ πᾶς ὑψηλοκάρδιος' - 'akathartos para theo pas hypselokadios' - нечистий біля Бога кожен з гордим серцем; нечистий біля Бога кожен зарозумілий (бундючний, пихатий). Прийменник 'para' тут з давальним відмінком і вказує на те, що помилковість і нечистота пихи явні, коли Бог близько.

Притчі XVI, 7 — 'ἀρχὴ ὁδοῦ ἀγαθῆς τὸ ποιεῖν τὰ δίκαια δεκτὰ δὲ παρὰ θεῷ μᾶλλον ἢ θύειν θυσίας' - 'arkhe hodou agathes to poiein ta dikaia dekta de para theo mallon he thyein thysias' - початок доброї дороги творити праведні (справи) прийнятне більше біля Бога, ніж приносити жертви. Тобто праведність і покаяння кращі за жертви. Прийменник 'para' тут з давальним відмінком і вказує на близькість до Бога.

Притчі XVI, 9 — 'πάντα τὰ ἔργα τοῦ κυρίου μετὰ δικαιοσύνης φυλάσσεται δὲ ὁ ἀσεβὴς εἰς ἡμέραν κακήν' - 'panta ta erga tou kyriou meta dikaiosynes phylassetai de ho asebes eis hemeran kaken' - усі справи Господа з праведністю, стереже себе (тримається, тримає себе) ж нечестивий для дня злого. Тобто нечестива людина сама себе утримує у стані гріха, для гріха.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!