My photo at home
Багато радості від Бога!

Олександр Сергійович Жабенко

🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞

Присвячується Еммі Кок.

Преподобним Антонію та Феодосію Києво-Печерським:
(Галатів V, 22 — VI, 2; Луки VI, 17-22)
Про ці часті читання преподобним дивіться за посиланнями:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

22052023.html

(1 Коринтян II, 6-9)

1 Коринтян II, 7 — ‘ημων’ — ‘emon’ — нас (нам).

1 Коринтян II, 9 — ‘ανεβη’ — ‘anebe’ — (куди серце людини не) піднімалося. Про продовження цього читання йшлося за посиланням:
11072023.html

Павло перед цим казав, що проповідь апостолів не будується на вмінні красномовно висловлюватися, але не істині, дії Святого Духа та різних чудесах та знаменнях.

Тут далі він продовжує, кажучи, що для пізнання такої проповіді, для того, щоб бачити у ній премудрість, потрібно бути зрілими, певною мірою досконалими (не в абсолютному сенсі як щось особливе, надзвичайне, а в смислі зрілими, які досягли певної глибини життя, це пов’язано з пізнанням та життям згідно так званого смислу, мети життя), наприклад, добре знати свідчення своєї совісті.

Потім каже, що премудрість апостолів від Бога — Господь задумав спасти людей від віку. Отці так пояснюють, що Син Божий мав би втілитися у будь-якому разі, бо це важливо для обоження людей, для того, щоб люди стали дітьми Божими за благодаттю.

І далі Павло саме про обоження та Ісуса Христа говорить, хоче не називає це безпосередньо. Це видно зі вкааного вище слова ανεβη. Тобто у радісних та торжественних, величних станах можна образно сказати, що серце людини піднімається, і ось тут Павло каже, що людина ніколи не досягала такого стану, яким буде Царство Боже, такого піднесення від Бога.

(Матфея XXII, 15-22)

Матфея XXII, 17 — ‘ημιν’ — ‘emin’ — нам.

Про це читання писав за посиланнями:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Останнє процитую тут: ” Лукавство та удавана праведність тих, хто запитував, стала явною у самому навіть їх питанні. Якщо Христос є Вчителем від Бога (власне, є Самим Богом і Господом), тоді чому хотіли Його випробувати? Чи не належить послухатися? Податок — йдеться про податок на саму людину або майно, а не певні плати за користування чимось. У часи Античності люди сприймали гроші як належні правителю. Також поняття прав людини у сучасному сенсі не було, хоча Римська держава була фактично першою правовою державою у наближеному до сучасного розумінні. Якщо людина давала такий податок за себе, то засвідчувала свою лояльність владі в особі кесаря, фактично показувала цим своє громадянство. І Господь каже віддати належне державі, суспільству, а належне — Богові. Порядок важливий. Спочатку потрібно виявити, що належить кому, а тоді віддати. Це означає, що це завжди питання для дослідження (певною мірою), але водночас відповідь Ісуса показує, що правильна відповідь на нього завжди існує, також її треба обрати і виконати. Водночас це ясно показує, що існування влади загалом відповідає волі Божій. ”

Загалом про владу, і зокрема дещо про податки, писав за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!

Джерело:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Список використаних джерел