🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
Тематичне продовження читань, які були у четвер і мали бути у п’ятницю:
27072023.html
Але конкретна тема інша — влада і заповідь любові як виконання Божого Закону.
Римлян XIII, 1 — ‘υπο Θεου’ — ‘hypo Theou’ — під Богом, через Бога
. Складне для правильного перекладу місце, від якого дуже багато залежить. Якщо правильним є перший варіант, тобто місцезнаходження влади під Богом
(буквально), тоді можна так розуміти, що влада як принцип не протистоїть Богу, а знаходиться не вище за Нього, а під Ним
, а отже, з такою владою як принципом не потрібно боротися. Якщо другий варіант правильний, тобто тоді влада як принцип встановлена Богом (вона існує завдяки Богу, через Нього). Але в обох випадках загалом слова означають, що влада як така не є чимось ворожим для Бога, що вона Ним передбачена і навіть може бути Ним встановлена.
Потрібно підкреслити, що переважно розуміють так, що йдеться не про конкретну імплементацію, реалізацію влади, а саме явище, саме принципове її існування як такої взагалі. Конкретна влада, конкретна імплементація принципів влади цілком може бути не від Бога, в тому числі може бути прямо богоборчою. Але існування влади як такої, як певного суттєвого принципу існування людей (і також ангелів) — не суперечить Богові, тому не можна з цим боротися.
Наступний вірш розкриває цю думку глибше — хто протистоїть принципу влади як такому (виступає за безвладдя, анархію в різних формах, відсутність управління, керованості, впливу, або формам влади, які встановлені Богом, наприклад, церковній владі) той протистоїть Божому встановленню, і цим своїм протистоянням сам викликає на себе суд. Ні, навіть не Бог Сам таку людину судить, але Боже встановлення.
Далі, коли Павло говорить про зло
, то вживає слово ‘κακον’ та пов’язані з ним, які означають зло в абсолютному сенсі, щось цілком негідне, погане, зле
, і, судячи з усього, стосуються найперше (можливо, виключно) злочинів. Якщо ж ідеться більше про гріхи, то частіше вживається інше слово.
Можна так сказати, що під владою
можна також розуміти верховенство закону як принцип, правову державу як принцип тощо.
Заради верховенства закону, того, щоб держава була правовою (і можна додати соціальною), сплачуються податки.
Тому Павло каже віддавати належне. Також тут можна сказати і про громадянську свідомість. Потрібно сказати, що патріотизм з християнської точки зору не є просто належним, але справжній будується на любові до Бога та людей, справжній патріотизм походить завжди від Бога (і отже, є однією з чеснот) (в абзац внесено уточнення 30 липня 2023 р.).
Друга частина — про заповідь любові, яка не чинить зла, і отже, вміщає інші заповіді.
Матфея XII, 30 — ‘εμου’ — ‘emou’ — Мене, Мною
(у різних фразах різний переклад).
Читання, яке включає кілька важливих вчень, тому надзвичайно насичене.
Про перший вірш читання писав за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Цитую: ” Господь каже, що хто не за вас, той проти вас
, хто не збирає, той розкидає
, хто не проти нас, той за нас
та подібні місця (Луки IX, 49-50, Марка IX, 38-41, Матвія XII, 30 та ін.). Він говорить про Себе, взагалі кажучи, з того така думка випливає, що не можна бути нейтральним стосовно самого Христа. Ця думка відома, тобто ми ніколи не можемо бути посередині, наприклад, між Богом і дияволом або ми не можемо бути між Царством Божим і пеклом, немає проміжного, середнього стану, насправді, в реальності ми ніколи не будемо посередині. Є певний тимчасовий невизначений стан — теперішній час, поки ще не визначилося, але все одно він не є остаточним. Стосовно Христа ми ніяк не можемо бути посередині, нейтральними
, стосовно бути з Ним чи проти Нього, бути за Христа чи проти. Якщо апостоли разом з Христом, Церква разом з Христом у цьому контексті, то стосовно них можуть бути застосовані ці слова. Неможливо бути нейтральними стосовно Церкви у такому смислі. Христос є в центрі Всесвіту, і все має стосовно Нього, відносно Нього своє значення та смисл, і нема нічого, що мало би значення без Нього. Усе інше, що не є безпосередньо з Христом у цьому контексті, не є в центрі світобудови, і стосовно нього ми можемо бути нейтральними, можемо займати якусь проміжну позицію.
Коли йдеться про стосунки Церкви і оточуючого світу, який не стосується самої Церкви, тобто позацерковного, то тут апостоли входять у ці слова Христа як Його представники, тобто по суті їх стосуються ці слова, вони знаходяться в центрі світобудови і так не можна бути стосовно них нейтральними, не можна бути посередині, тобто зрештою, як не можна служити двом господарям, теж у іншому місці — людина визначиться, полюбить когось і буде служити цьому одному — Богові чи мамоні. У такому контексті не може людина бути (чи люди, чи суспільство) посередині.
З іншого боку, якщо йдеться про стосунки між Церквами, які, наприклад, визнають взаємно Таїнства або мають потребу в спілкуванні більшому, то вони не можуть розглядати одне одного чи самих себе в контексті, що ми в центрі світобудови
, тому що саме в силу цих слів вони не є в такому контексті одні відносно одних в центрі світобудови.
Зупинюся на слові Хто не проти вас, той ЗА вас
(Луки IX, 50). за
— грецьке гіпер
(υπερ), яке з родовим відмінком походить від понад
, вище
, може означати також причину, для чого
. Тобто ці слова можна також розуміти як (поле для сівпраці, проповіді, діяльності) для вас
або ще: ваші дії і є для того, щоб привести їх до пізнання істини
, ви тому і послані проповідувати тим, хто не проти вас
.
Ще додам, що ці ж слова можна розуміти і ще інакше — хто не проти вас, у тому Я дію понад те, що дію у вас
(понад
не більше
, а як надлишок, схоже на відомі крихти
). І ще інакше — хто не проти вас, той часто може діяти
від вашого імені”, тобто їх добро буде служити для поширення віри, а їх кількість — для масовості віри”. У всіх випадках бачимо багатоманітність Божого промислу та піклування про вірних та усіх інших. ”
Про зневагу на Святого Духа:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Про дерева і плоди:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Щодо закінчення читання процитую:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Зупинюся на віршах Матфея XII, 35-36.
Скарб
— дослівно скарбниця
, первинно — будівля, де зберігаються цінні речі, сучасний ювелірний склад, можливо, банк чи щось подібне. Людина грішить словами, бо виносить
назовні словесно свої погані скарби
, і навпаки — говорить добре, виносячи добрі скарби
.
Скарби — можна розуміти не так, що він справді цінний, а так, що людина має прив’язаність, певний тісний зв’язок з ним, наче це був би скарб, цінна річ. Можна бути прив’язаним до злого наче до скарбу, і так і є, коли людина грішить словами.
Також можна бачити, як потрібно ставитися до слів: вони наче ювелірні вироби, певні прикраси, які можуть бути як добрими, так і поганими (наприклад, прикраси жорстокі, агресивні, загрозливі, фальшиві тощо). Коли людина говорить — вона дає слухачам (читачам) такі прикраси.
Щоб перемогти гріх злослів’я, треба очистити серце від зла, про що більше писав у творі:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Пусте
— буквально неактивне, бездіяльне, ліниве
(слов’янською праздное
), що також і марне
. Тобто слово, яке не має мети, не чинить якоїсь дії, просто слово
, аби було
. Як говорив раніше, неможливо бути нейтральним стосовно Христа, стосовно добра — людина завжди або за, або проти, тому і пусті
слова насправді ніяк не пусті
чи нейтральні
.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!
Матеріал чи його значну частину опубліковано у тезах за посиланням. При цитуванні матеріалів, прохання цитувати:
Олександр Жабенко. Передумови, які сприяли виникненню концепції «російського світу», як порушення принципів розуміння Писання. Богословські аспекти доктрини/ідеології «русского міра»: Тези круглого столу / За редакцією д. н. з богосл., проф., прот. Олександра Трофимлюка; д. філос. н., проф., Олександра Сагана; д. філос. з богосл., прот. Андрія Дудченка та ін. Київ : Київська православна богословська академія, 2024. 223 [3] с.