🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
Розпочинається читання 2 Послання апостола Павла до коринтян у будні дні. З тексту листа стає зрозумілим, що послань до коринтян було більше, це не є власне друге по порядку, але збереглися лише два, з яких це друге. Насичене богослів’ям послання (власне, як і всі інші).
2 Коринтян I, 3 — ‘οικτιρμων’ — ‘oiktirmon’ — співчуттів, жалів
(в оригіналі у множині).
2 Коринтян I, 2-6 — ‘ημων’ — ‘emon’ — нас
(нашого).
2 Коринтян I, 3 — ‘παρακλησεος’ — ‘parakleseos’ — утіхи, підбадьорення, розради
. Це слово у різних формах є ключовим у читанні сьогодні.
2 Коринтян I, 4, 5 — ‘ημας’ — ‘emas’ — нас
.
2 Коринтян I, 4 — ‘παρακαλων’ — ‘parakalon’ — утішає, розраджує, підбадьорює
. ‘παρακαλειν’ — ‘parakalein’ — утішати, могли утішити, розрадити
. ‘παρακλησεος’ — ‘parakleseos’ — утіхою, утішенням, розрадою, підбадьоренням
. ‘παρακαλουμεθα’ — ‘parakaloumetha’ — утішені, розраджені
(два останні слова повторюються в 6 віршi, а перше з них — також у 7).
2 Коринтян I, 5 — ‘παρακλησις’ — ‘paraklesis’ — утіха, розрада
.
2 Коринтян I, 6 — ‘ημεις’ — ‘emeis’ — ми
.
2 Коринтян I, 7 — ‘κοινωνοι’ — ‘koinonoi’ — спільники, співучасники
.
Раніше писав про Божу утіху та співчуття, дивіться за посиланням та цитованим там іншим:
06062023.html
Загалом про страждання дивіться за посиланнями:
14042023.html
14042023.html
15072023.html
Зокрема за крайнім посиланням вище більше сказано про те, чому вірні Богові люди страждають.
Тому зараз зупинюся на тому, що спільні страждання та їх перенесення, а також спільна утіха та розрада зближують людей і роблять їх спільниками ще більше.
А ще на тому, що мається на увазі у 5 вірші. Христос співстраждає вірним, і цим у їх стражданнях множаться Його страждання. Але коли вірні думають про Христа, то Його співстраждання та любов дають їм утіху, це утіха духовна, вона походить від Святого Духа, Утішителя. Тому Христове співстраждання вірним дарує їм утіху, утішення, розраду. Саме згадування про те, пам’ять про те уже є певною утіхою, але також тут є важливий смисл у тому, що це додатково спонукає Святого Духа утішати людей. Можна так сказати, що Христос співстраждає вірним, це їх розраджує, але також і Святий Дух утішає вірних, щоб разом з ними також утішати Ісуса Христа.
Скажу ще про 6 вірш. Чому страждання апостолів (загалом, святих) — для утіхи вірних (певною мірою)? Бо апостоли і святі у стражданнях являють приклади чеснот, якими надихають і утішають вірних у їх стражданнях, якщо ті ставляться з вірою та любов’ю до того. Божа утіха, Боже підбадьорення у Святому Дусі перевищує страждання та співчуття. Тому вірні пам’ятають приклади страждань святих, бо у них більше укріплення та підбадьорення, ніж смутку від страждань.
Чому ж утішення апостолів (святих) — для утіхи вірних — це легше зрозуміти, бо разом радіти — це велика утіха.
Тут пропущене читання притчі про злочинних винарів, яка читається іншим разом. Ця зображає глибину падіння тих, хто відкинув Ісуса, і сьогодні читається висновок — що Ісус, будучи Господом, не залишиться зневаженим.
Про попередню притчу дивіться:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Цитата про наріжний камінь зокрема є у пророка Ісайї XXVIII, 16 та Псалмі CXVIII, 22. Раніше писав про контекст пророцтва в Ісайї:
23032023.html
Ті, хто задумали зло щодо Ісуса, боялися народу, тому діяли певною мірою таємно.
Потрібно сказати, що іншим народом
тут названі колишні язичники, які стануть християнами.
Богородиці на честь Її ікони Смоленської
:
Про це часте читання у Богородичні свята дивіться за посиланням:
21042023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!
Матеріал чи його значну частину опубліковано у тезах за посиланням. При цитуванні матеріалів, прохання цитувати:
Олександр Жабенко. Передумови, які сприяли виникненню концепції «російського світу», як порушення принципів розуміння Писання. Богословські аспекти доктрини/ідеології «русского міра»: Тези круглого столу / За редакцією д. н. з богосл., проф., прот. Олександра Трофимлюка; д. філос. н., проф., Олександра Сагана; д. філос. з богосл., прот. Андрія Дудченка та ін. Київ : Київська православна богословська академія, 2024. 223 [3] с.