Читань сьогодні аж три, одне з яких святителю Григорію Паламі, а одне — Собору преподобних отців Києво-Печерських.
З рядового Апостола читалося про те, що Христос (і загалом пресвята Трійця) відрізняються від творіння дуже суттєво. Павло звертається до людей, які мислили категоріями мінливості світу. Але можна і узагальнено сказати, що Бог суттєво відрізняється від усього створеного — у якому відношенні ми не розглядали б, Він суттєво Інший, ніж усе, що нам відоме з творіння. Ця думка є основою так званого апофатичного богослов’я, коли замість пошуку аналогів щодо Божого серед творіння, у творінні, люди усвідомлено дивляться на глибину відмінностей, якими творіння відрізняється від Бога, а Він від творіння. Цей хід думок, тим не менше, не заперечує ні Божої любові до творіння, ні піклування, ні того, що Бог досконало знає творіння і все, не заперечує і того, що Він відкриває істину, зокрема про Себе Самого, у людських словах та загалом — людям (розумному творінню). Цей хід думки називається катафатичним богослов’ям і існує разом з апофатичним.
Більше міркувань на цю тему, а також те, як вони пов’язані з пошуками Бога людьми, дивіться у гарних творах за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Proof.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/33.pdf
https://sites.google.com/view/rozdumy23/home/isnuvanna-piznaemo-virou
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
та інші, цитовані там.
І далі логічна думка, що якщо навіть дії та слова творіння, яке Господь посилає для служіння (святих ангелів), мають велике значення, то тим більше Сам Господь.
Про зцілення паралізованого за вірою тих, хто піклувався про нього.
Частіше усього в Писанні бачимо, що Господь зціляє та прощає гріхи людині за її ВЛАСНОЮ вірою, а тут бачимо, що це ж робить і за вірою ІНШИХ, свого роду заступників за цю людину.
У цьому видно, що має сенс просити Бога, Христа про милість навіть над людьми, які самі того не просять.
Паралітик не звертався до Ісуса, але і не пручався, що його хотіли принести до Нього.
Тобто йдеться все ж не про богоборця: паралітик не виступав проти Христа, проти своїх друзів, але не видно, щоб він вірив в Ісуса та те, що Він зцілить.
Також щодо прощення гріхів, яке показує тут Боже достоїнство Ісуса, є гарні думки за посиланням, у міркуваннях про притчу про Страшний (Останній) суд.
19022023.html
У Євангелії не говориться про те, що Господь виявив милість і друзям паралітика, які виявили віру. Але це можна зрозуміти з того, що Він здійснив цю віру, що Він дарував більше, ніж вони очікували, простивши гріхи, що Він бачив
їхню віру, тобто вона дійсно була радісна для Самого Бога. Радіє Бог, коли люди виявляють таким чином любов.
І що важливо, Господь не соромиться явно виявити Свою милість, хоча (деякі) люди спокушалися. І нам не потрібно соромитися виявляти віру, любов та інші чесноти, навіть коли хтось може з цього приводу спокушатися.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!
Джерело:
12032023.html