Про існування Бога та свідчення про Нього

Теза І. Неможливість строго довести існування Бога.

Один з ранніх вчителів Церкви, Климент Олександрійський пише: Не може також Він [Бог] бути відкритий і доказами, тому що вони ґрунтуються на попередніх засадах і вищих поняттях, але ніщо не може існувати раніше Істоти не створеної. У творі Існування пізнаємо вірою ці ж слова автором осмислені незалежно від Климента Олександрійського так: строго довести існування Бога неможливо, а саме таке доведення буде помилковим і суперечить самій вірі Церкви у Самосутність Господа і Бога. Строге доведення існування потребує вказівки на те, що є підставою чи то причиною, чи то умовою, чи якоюсь іншою передумовою для існування чогось. Це з точки зору науки логіки. Щодо Бога Самосутнього, Який є Вищим за все, Всевишнім і Самодостатнім, Самосутнім, Усезадоволеним, немає якоїсь іншої причини чи умови, передумови і т. п. Його існування, крім Нього Самого. Вказати на Нього Самого при цьому для строгого логічного доведення недостатньо, бо приводить до замкненого кола в доведенні: Бог існує, тому що Він існує, яке заперечується як доказ наукою логіки.

Якщо сказати це ж іншими словами, то так. Доведення існування чогось будується за принципом засновок-міркування-висновок. При цьому в засновку має міститися уся інформація, яка необхідна для міркування та висновку, останні є наслідками першої. Стосовно Бога неможливо вказати такі засновки, які б не приводили до згаданого кола в доведенні. Якби існували якісь такі засновки, тоді існування Бога в доведенні було б логічним наслідком цих засновків, а це суперечить Самодостатності та Самосутності Бога, тобто Його цілковитої незалежності від будь-чого поза Ним Самим. Якщо були б такі засновки, то Бог залежав би (логічно) від них, що означало б, що віра в Нього як Самосутнього неправильна, якщо такі засновки існували б. Хтось міг би запропонувати варіант логічної залежності, але такої, коли насправді, реально, її немає (тобто фактично, коли маємо помилку в логіці як такій). Але логіка є вченням (наукою) про правильне мислення та його закони. Якщо в ній є помилка, тоді будь-яке розумне доведення втрачає свою значимість, бо навіть не дозволяє скористатися його результатами. Якщо хтось запропонує доведення, в якому логічно (а насправді фіктивно) Бог залежить від чогось ще, а насправді ми знаємо, що ні, тоді ця розбіжність істини та логіки не на користь останньої. І таке доведення знову потрібно буде відкинути як таке. Якщо ж відкинути логіку та її закони, тоді і доведення не буде, бо доведення є явищем мислення, яке існує згідно логіки.

Отже, строго довести існування Бога неможливо (а нестрогі доведення власне ними не є).

Теза ІІ. Неможливість строго довести неіснування Бога.

Спроба довести неіснування Бога зіткнеться з проблемою, яку можна коротко охарактеризувати п'ятьма словами: щось не так у творінні. Оскільки Бог невидимий, необмежений, невмістимий та інше, то бажаючому доводиться мати справу не з Ним Самим безпосередньо, а з Його творінням, намагатися показати, що ось (Все)світ не такий, як мав би бути згідно віри в Бога. Але така спроба передбачає, що Бог є цілком передбачуваним, визначеним, а світ не має своєї свободи у будь-яких значеннях. Щось на зразок того, що світ є палкою в руках Бога, Який начебто нею махає. Але це не так. Православна (та і традиційна християнська) віра полягає у тому, що неможливо Бога і світ вписати в такі схеми. Достатньо згадати про апофатичне богослів'я, яке заперечує будь-які такі схеми в принципі. А якщо прийняти думку щось не так в творінні, але це не заперечує існування Бога, тоді все стає на свої місця. Просто тоді логічно бачити знайдене властивістю творіння, а не Бога, і шукати причини в самому творінні.

Отже, строго довести неіснування Бога також неможливо, а така спроба насправді має призводити до пізнання своєї недосконалості.

Теза ІІІ. Співдія Бога і творіння за взірцем Ісуса Христа та наслідки для пізнання.

Поглиблює попереднє той факт, що ми ніколи не маємо справу лише з Богом чи лише з творінням, але завжди і з Богом, і з творінням. Бог ніколи не залишає в повній самоті творіння, частиною якого є ми самі. Тому просто немає змоги не розглядати все з такої точки зору. Подивіться на творення світу згідно книги Буття. Бог каже, творіння виникає і відповідає. Бог творить, творіння, виникаючи, відразу включається у творення. І чудеса, перевищуючи закони творіння, потребують віри для пізнання Бога. І тому завжди є змога неправильної атрибуції, помилкового приписування того чи іншого Богу замість творіння та / чи творінню замість Бога. Це особливо характерно для засліпленого розуму, але у тій чи іншій мірі може бути властиве всім, бо ми всі як творіння обмежені в усьому. Саме тому люди потребували, потребують і будуть потребувати до кінця віку Одкровення Божого, як природного, так і надприродного, для правильного пізнання взаємостосунків Бога та творіння.

Згідно Халкідонського сповідання віри (451 р. н. е.), у Христі є дві природи в Єдиній Іпостасі, Єдиній Особі. Кожній природі згідно догмату Шостого вселенського собору властиві природна дія, а у Христі вони поєднуються таким чином, що як Бог Він нічого не творить без участі людської дії, подібно і як людина Він нічого не творить без участі Божої дії. Таке поєднання є взірцем для всього творіння, яке при цьому перевищує усе творіння саме іпостасним поєднанням природ у Христі, але є Одкровенням Божого задуму щодо творіння, до якого, як наслідок, покликані вільні розумні сотворені істоти, зокрема люди.

Теза ІV. Свідчення про Бога в усьому та віра.

Хоча довести існування Бога неможливо, але все свідчить про те. Ми можемо бути недостатньо розумними, щоб те пізнати. Але як людина може свідчити: Подивись, Бог є!, так і усе, з чим маємо справу промовисто чи тайно свідчить про Бога. Ця думка лежить в основі катафатичного богослів'я. Дивіться більше за темою за посиланням: Про недостатню розумність

Деякі з питань, які виникають при читанні Нового Завіту або при роздумах про віру

Два з найбільш частих питань для роздумів

До питань, які дуже часто виникають у таких випадках, належать два наступні:

Список посилань, де пояснюються коротко багато інших питань

Слава Отцю, Сину і Святому Духу завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Матеріал чи його значну частину опубліковано у тезах за посиланням. При цитуванні матеріалів, прохання цитувати:
Олександр Жабенко. Передумови, які сприяли виникненню концепції «російського світу», як порушення принципів розуміння Писання. Богословські аспекти доктрини/ідеології «русского міра»: Тези круглого столу / За редакцією д. н. з богосл., проф., прот. Олександра Трофимлюка; д. філос. н., проф., Олександра Сагана; д. філос. з богосл., прот. Андрія Дудченка та ін. Київ : Київська православна богословська академія, 2024. 223 [3] с.