🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
1 Коринтян VII, 24 — ‘παρα Θεω’ — ‘para Theo’ — біля Бога, близько від Бога,
в околицях” Бога”. Йдеться про те, що коли Бог покликав людину і вона відгукнулася, то була близько до Бога, і цей стан близькості не лише потрібно пам’ятати, але він не став перешкодою до єднання з Богом у покликанні, отже, цей стан не шкодить буттю з Богом в цілому. Подібно як храм не лише не шкодить людині бути з Богом, але покликаний до такого буття. Якщо покликання людини Богом у певному стані стало можливим і дійсним, тоді цей стан може нагадувати про храм, з яким у стану є щойно названа схожість.
Далі Павло, як і раніше у Посланні, дає пораду, як той, хто має надію бути вірним
. Дивіться про те за посиланням:
18072023.html
Далі у читанні Павло говорить про психологію.
Оскільки ж люди можуть по-різному жити, любити, думати, одружуватися та інше, то міркування Павла можуть бути як співзвучні і близькі кожній людині у Христі, так і доволі нехарактерними. Якщо людина жила до одруження, цілком і повністю бажаючи догодити лише Богові, а одружилася так, що догоджання Богові і догоджання дружині / чоловікові тепер відволікає
, тоді слова Павла якраз про те. Якщо ж людина саме одруження отримала від Бога як благословення (подібно, наприклад, як це було зі Старозавітними Ісааком, Товією, Мойсеєм тощо), тоді одруження не тільки не буде перешкодою, але і сприятиме догоджанню Богові. Зрештою, якщо казати про цілісність і нерозділеність людини, то найкращим прикладом буде… Діва Марія… Яка була… одруженою! І це не завадило Їй цілковито догодити Богові. Тому Павло попереджає, розповідає, вчить, але його слова не обов’язково мають місце бути в житті людей. Можна ще так сказати, що це певний досвід духовного життя, але він може відрізнятися в інших.
Матфея XV, 17 — ‘κοιλιαν’ — ‘koilian’ — живіт, серце; загалом будь-який орган, який знаходиться в животі
.
Безпосереднє продовження учорашнього читання, про яке йшлося за посиланням:
19072023.html
Між притчею та її поясненням говориться про фарисеїв. Слова Христові щодо них показують стан фарисеїв з різних боків — і їх сліпоту та нерозуміння, і їх переконаність у своїй правоті, і бажання вести за собою інших, тоді як вони не бачать суті справи. Щодо ями — фізичний приклад — і доволі промовистий — спочатку за логікою має у яму впасти сліпий поводир, лідер, а тоді у ту ж яму впаде і той, кого веде такий лідер. Ці слова Ісуса здійснилися, зокрема, коли фарисеї виступили, щоб Його розіп’ясти.
Щодо рослин — Господь має на увазі, що істину не має зупиняти чиясь незгода з нею. Принаймні у Царстві Божому істина буде явною усім, так що немає сенсу поступатися нею заради чиєїсь думки (хибної). Наприклад, з цим питанням постійно стикаються науковці — нові знання певною мірою змінюють попередні уявлення, від яких доводиться відмовлятися. Якщо ж ні, то немає сенсу в самій науці як такій.
Стосовно походження гріхів із серця людини — тут мається на увазі серцевина особистості
, яка являє, ким є людина як така. Це робить людину джерелом того, що походить з неї самої, з її серця. Ця здатність — бути таким джерелом, такою причиною — безпосередньо пов’язана зі свободою.
Про свободу є гарний твір за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!