🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
Продовження учорашнього читання, про яке йдеться за посиланням:
25072023.html
Павло говорить, що вірні єдині у Євхаристії, утворюють одне тіло, містичне Тіло Христа, Церкву.
Чаша, яку ми…
— Святе Причастя.
Водночас про ідолослужіння Павло виразно свідчить, що ці жертви приносяться не Богові, а демонам, бісам. Тут потрібно нагадати, що колись в Афінах Павло проповідував і згадував про побожність афінян, у яких був жертовник Невідомому Богові
, і Павло сказав, що саме Його він проповідує (такий місіонерський прийом, можна сказати) (Діяння XVII, 22-31). Чому жертви на тому жертовнику Павло не характеризував як ідолослужіння, як жертви бісам, а жертви язичників ідолам — є жертвами бісам? У чому різниця?
Це не зовсім ясне питання, але можна бачити наступне. Перше, ніж язичники почали приносити жертви ідолам, то вони або були свідками незвичних явлень, які вони зрозуміли як богів
, або вони вигадали тих богів
з різних причин. У цих обох випадках ідоли були прямим наслідком обману. А обман походить від лукавого, який є батьком неправди й обману.
Коли ж люди приносили жертви на жертовнику Невідомому Богові, то це було внаслідок… правди. Тієї правди, що їм не вистачало чогось у язичництві, вони шукали справжнього Бога. Тієї правди, що вони його не знали і скромно це визнавали. Тієї правди, що це був вияв їх справжньої побожності (у цього Невідомого Бога вони мали вірити, якщо, не знаючи нічого про Нього, вони все ж збудували Йому жертовник, визнавши своє невідання). І тому, оскільки Джерелом істини є Істинний Бог, то цей жертовник був — Йому. Але віра у Невідомого Бога є слабкою в силу того, що вони не знали, як саме правильно у Нього вірувати і наскільки це важливо.
Дивіться також:
23052023.html
Також Павло далі говорить про те, що християни не можуть бути спільниками Божого і бісівського.
Матфея XVI, 23 — ‘εμου’ — ‘emou’ — Мене
.
Читання безпосередньо слідує за подіями, про які читалося на свято апостолів Петра і Павла.
12072023.html
І тут видно ситуацію, де Петро отримує протилежну характеристику.
Євангеліст пише не про Петра. А про Ісуса. Головною особою в цих обох читання є не Петро, а Ісус (як і в усьому Євангелії). Якщо дивитися на Ісуса, то у сьогоднішньому читанні бачимо відсутність загравання
з людьми. Ісус не намагається когось задобрити
, здобути чиюсь прихильність через похвалу тощо. Тому Він може ефективно реагувати на гріхи будь-кого, навіть тих, хто є близьким до Нього. Особисте ставлення та стосунки не закривають від Нього істини.
А стосовно Петра бачимо його (як також інших учнів у той час) неміч, він думав суто людськими категоріями про Божі справи.
Як писав раніше, хочу написати більше на тему цих двох читань та інших, але то потребує часу, оскільки вони повчальні у багатьох відношеннях. Тому поки зупинюся лише на цьому.
Також зазначу, що Петро, отримавши суворий прямолінійний докір, не перестав бути апостолом.
Про хрест є добре написано за посиланням:
19032023.html
Архангелу Гавриїлу:
Про читання Апостола: Дуже насичене богословське місце, яке має кілька частин. У ньому багато сказано про ангелів у контексті їх величі та слави, чому і читається сьогодні.
Тут йдеться про 4 суб’єкти
— ангелів, Бога, людей і Христа Ісуса. Причому Ісус Христос є водночас Богом і людиною, а також Його людська душа подібна до ангелів.
Тому перше, про що йдеться — це Христос. Павло показує, яку славу мають ангели, але тоді говорить про людину, яка має мати, за Божим задумом, майже таку ж славу. А зараз не має, але більшу славу має Христос. Отже, Христос поєднує у собі все для здійснення Божих задумів, і також Він є славою для людей, і славою для ангелів.
Цитата зі Старого Завіту — Псалом VIII, 5–7. Там вживається мало меншим від богів
(яке перекладене як ангелів
). Йдеться про те, що ангели за даром Божої благодаті можуть називатися богами
(як і люди).
Про те, що Христос за благодаттю постраждав — дивіться за посиланням:
15072023.html
Про читання Євангелія дивіться за посиланням:
24062023.html
Читається Архангелу, бо він також бачив падіння сатани з неба, і був учасником тих подій на стороні Бога.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!