🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
Дивіться за посиланням:
05032023.html
Також цитовані там:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Syla-lyudyny.html
https://sites.google.com/view/rozdumy23/home/isnuvanna-piznaemo-virou
Євреям XI, 36 — ‘εμπαιγμων’ — ‘empaigmon’ — знущань, висміювань
.
Матфея X, 32, 33 — ‘εμοι’ — ‘emoi’ — Мене
(в оригіналі:
Мені
). ‘εμπροσθεν’ — ‘emprosthen’ — перед лицем, перед
.
Матфея X, 37 — ‘εμε’ — ‘eme’ — Мене
.
Про визнання дивіться за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Про хрест (у паралельному місці в Євангелії від Марка):
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/
Про обітницю Ісуса тим, хто залишив усе і пішов з Ним — потрібно тут сказати.
Дванадцять племен і престолів недвозначно вказують на особисто самих 12 апостолів (серед них може бути Павло). Щодо суду апостолів місце може мати різне значення. Майже всюди, за виключенням цього місця, говориться про суд Божий. Але можна згадати судову систему за часів Мойсея — Мойсей тоді сам не справлявся, йому порадив тесть Їтро (до речі, не єврей) узяти собі помічників — інших мудрих та досвідчених, порядних людей і вони усі разом судили, причому складні справи судив сам Мойсей (Вихід XVIII).
Богові немає потреби у подібних помічниках
як Всемогутньому і Всезнаючому, але Він хоче того, щоб інші істоти, зокрема люди, брали участь у Його діях. Тому апостоли тут як ті помічники Мойсея (які були таким чином прообразом), але важливо, що це показує, що у Церкві також є судова влада.
Це влада не одного апостола, але усіх.
Також Павло згадує в посланнях, що: Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів?
, причому ці слова можуть цілком стосуватися і не апостолів.
Ісус каже: Слово, яке я кажу — воно буде судити
, — і це проливає світло на смисл усіх цих місць. Слова Ісуса, Божі слова виявлять, що було правильним, добрим, потрібним, а що — шкідливим і злим.
Так і слава апостолів буде такою, що вона виявить діла людські і засвідчить у згоді з самими апостолами щодо людей, як вони жили.
А більш широка обітниця утішає надією: Немає такого, хто…
. Потрібно також побачити контекст цих слів — щойно багатий юнак відмовився йти за Ісусом подібно апостолам. А тут Петро запитує. Тобто є протиставлення — прив’язаної до земного людини і апостолів, які все залишили (не обов’язково буквально, наприклад, Петро був одружений і таким і залишився, вони і далі могли рибалити і подібне, але апостоли позбулися прив’язаності до всього, що могло їм заважати на шляху до Бога). Так само недоліком багатого юнака було не багатство, але прив’язаність до нього. Його серце таким чином було поділеним, а він — недосконалим (у гіршому випадку — він міг навіть упасти в двоєдушність).
Отже, слова Ісуса мають не буквальний смисл (адже залишити когось буквально ще ніяк не означає не бути прив’язаним до того, що не дає йти до Бога, але потрібно саме останнє — йти до Бога, наближатися до Нього, зростати духовно), але говорять про рішучість йти до Бога, увійти в Царство Боже.
І оскільки людина заради Господа дійсно залишає свою прив’язаність, то і гріхи та страсті стосовно того безумовно залишить — інакше не могла би залишити прив’язаність. А хто так любить Господа, що його не торкаються гріхи і страсті, той дійсно йде (прямує в, наближається до) у Царство Боже.
Ще додам, що вірні у Царстві Божому є великою щасливою громадою, Церквою Небесною і Земною, але і зараз у Церкві така рішуча і щира вірна людина не залишиться самотньою.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!