🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞
Безпосереднє продовження учорашнього читання, з яким має один спільний вірш (20-й). Дивіться про учорашнє читання за посиланням:
11102023.html
Филип’ян I, 21 — ‘εμοι’ — ‘emoi’ — мені
((для) мене). ‘το ζην χριστος και το αποθανειν κερδος’ — ‘to zen christos kai to apothanein kerdos’ — буквально життя — Христос і вмирання (стан, близький до смерті, наближення до смерті) — надбання (здобуток, перевага)
. Тут відоме та глибоке місце, зупинюся на ньому трохи детальніше. Апостол Павло має на увазі, що живе він для Христа, стараючись догоджати саме Христові, тому і своє життя може назвати Христом
у тому сенсі, що смислом і центром, змістом його життя є Сам Христос (і це велике щастя). А коли Павло у складних обставинах, коли може померти, тоді це і наближає його до нагороди у Христі, до вічного життя, і також — на противагу до людей, далеких від Бога, від Христа — і те, що смерть не віддаляє від Христа, але дає змогу також і поєднатися з Ним, це є перевагою, цінністю, надбанням, здобутком. Про що більше Павло пише тут же далі.
Сам Павло тут не вирішує, що є для нього кращим, але він усвідомлює, що добрим є і те, і інше. А здійсниться те, що він буде продовжувати жити, і має принаймні намір прибути згодом до филип’ян. Судячи з усього, Павло впевнений, бо отримав якесь запевнення від Бога (про своє життя), можливо, одкровення про те, а можливо, якісь події явно вказують на Боже визволення від небезпек.
Филип’ян I, 26 — ‘εμοι’ — ‘emoi’ — мені
((через) мене). ‘εμης’ — ‘emes’ — моє
(прибуття).
І далі каже, що хоче похвалити филип’ян, а також, що його похвала, а також його життя і прибуття, здійснення Божого запевнення, будуть для филип’ян ще більшою похвалою та радістю.
Завершує сьогоднішнє читання заохочення і спонука жити згідно та відстоювати віру Христову, Євангельську.
Луки IX, 11 — ‘τους χρειαν εχοντας θεραπειας ιατο’ — ‘tous khreian ekhontas therapeias iato’ —
тих, хто мав потребу, доглядаючи (лікуючи, зцілюючи) зціляв
. Тут можлива так звана емфатична
синтагма, тобто характерне для Старозавітних текстів підсилення через вживання двох спільнокореневих
чи близьких слів за змістом підряд для посилення значення. Але може бути і підкреслення того, що
Христос не просто зціляв потребуючих людей, проповідуючи, але і виявляв Свою турботу, увагу,
піклування, милосердя, любов.
Дивіться про паралельні місця до перших віршів у Матфея (Матфея
XIV, 1-13) та Марка (Марка VI, 14-30) за посиланнями:
18072023.html
30082023.html
Також про події, які пов’язані з подальшими, у
паралельному місці у Матфея (Матфея XIV, 14-22) дивіться за посиланням:
30072023.html
Мученикам Прову, Тараху й Андронику:
Ефесян VI, 12 — ‘ημιν’ — ‘emin’ — нам
.
Ефесян VI, 13 — ‘ημερα’ — ‘emera’ —
дневі
((у) день).
Про читання з Апостола дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21012023.html
Про читання з Євангелія дивіться за посиланням:
21032023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!