Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у працях, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Літургія:
Римлян XIV, 9 — 'εἰς τοῦτο' - 'eis touto' - для того
.
Римлян XIV, 14 — 'ἐν κυρίῳ Ἰησοῦ' - 'en kyrio Iesou' - у Господі Ісусі
. Тобто Павло свідчить, що цей досвід від Бога, від Христа. 'οὐδὲν κοινὸν δι’ ἑαυτοῦ' - 'ouden koinon di heautou' - немає нічого нечистого самого у собі
. Тобто нечистість
є не характеристикою власне природи чи творіння, але сумління людини стосовно чогось.
Римлян XIV, 15 — 'ὑπὲρ οὗ' - 'hyper hou' - за (заради) кого
.
Римлян XIV, 17 — 'ἐν πνεύματι ἁγίῳ' - 'en pneumati hagio' - у Дусі Святому
. Тут підкреслено, що Дух Святий наповнює спасенне творіння і Він дарує із цим усе інше, що тут назване, також і неназване.
Римлян XIV, 18 — 'ἐν τούτῳ δουλεύων' - 'en touto douleuon' - у цьому служить; цим служить
. Тут за смислом може бути і цим служить
, але у цьому
є кращим перекладом, який несе додатковий смисл. Справа у тому, що служить
вказує на спрямування серця, особистості, на те, що людина робить свого
для Христа. Якщо сказати цим служить
, то вийде, що принаймні дари Святого Духа, а то навіть і Він Сам стають способом
служіння людини, тобто людина наче привласнює Божий дар собі. Це, звичайно, неправильне розуміння стосунків людини і Бога. А у цьому
не має значення привласнення
дарів Святого Духа і Його Самого, але вказує на рушійну силу і укріплення, Хто і що спонукає і утверджує людину у цьому служінні Христу. Це останнє безумовно ближче до смислу слів апостола Павла. Може, хтось захоче заперечити, що людина співдіє Богові у творенні миру, праведності та святому житті та подібне. Але самі дари походять від Бога, зокрема людина не може своїми силами осягнути Царство Боже, це завжди Божий дар. Тому все ж нелогічним є думати, що тут мається на увазі цим служить
, оскільки це якраз вказувало б на те, що людина осягає Царство Боже своїми силами, а не отримує його як Божий дар.
Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04072023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23072024.html
Матфея XII, 24 — 'μὴ ἐν τῷ Βεελζεβοὺλ' - 'me en to Beelzeboul' - не Веельзевулом
. Тут навпаки до вищенаписаного щодо Римлян XIV, 18 — доречніше вжити орудний відмінок, тобто ким? чим?
. Людині, яка діє разом з бісами, необов'язково бути власне у одному з них
, бути одержимою ним, хоча це також можливе. Ісус не діє з бісами, про що Він говорить тут же, поборюючи це звинувачення.
Матфея XII, 26 — 'εμερισθη' - 'emeristhe' - розділився на частини
— від 'μεριζω' - 'merizo' - ділити на частини
.
Писав раніше, процитую:
Для перемоги над зовнішнім викликом потрібна внутрішня єдність. Адже зовнішня загроза приходить на внутрішню територію, і якщо та має сили, які направлені одна проти одної, сили приблизно рівні, порівняні, тоді зовнішні виклики матимуть змогу подолати спротив. Натомість інакше зовнішня загроза на внутрішній території не матиме достатньо сил для перемоги. Дуже важлива думка у теперішній час для України та Європи.
Матфея XII, 27 — 'ἐν Βεελζεβοὺλ' - 'en Beelzeboul' - Веельзевулом — дивіться вище. 'ἐν τίνι' - 'en tini' -
ким.
Матфея XII, 28 — 'ἐν πνεύματι θεοῦ' - 'en pneumati theou' - у Дусі Божому або
Духом Божим. Більшість перекладів дають другий варіант. Вибір впливає на розуміння, оскільки у першому випадку Ісус каже про Свою людську природу, порівнюючи з
дітьми фарисеїв, які також є людьми. Людська природа Ісуса обожена, сповнена Святого Духа, чому Ісус має також ім'я
Христос, тобто
Помазанник. На противагу до
синів фарисеїв, які неясно ким і як виганяють бісів, Ісус може з точки зору богослов'я виганяти бісів, діючи зокрема Своєю людською природою (а вона обов'язково так чи інакше бере участь у Його дії як Бога згідно догмату VI Вселенського собору), хоча тоді власне джерелом сили і влади є Дух Святий. Також тут у цьому випадку потрібно пам'ятати, що людська природа Ісуса нероздільно поєднана з Божою в єдиній Іпостасі Втіленого Сина Божого, тому вона діє відповідно, знаючи, як кажуть отці, що вона є людською природою Сина Божого, якому усе підкорюється як Богу. З іншого боку, цілком логічним є і другий варіант перекладу, який більше стосується Божої природи Ісуса, бо підкреслює Його Боже достоїнство. Порівняння з паралельним місцем у Луки (Луки XI, 20), де вжито вислів
перстом Божим (тобто
пальцем Божим) вказує скоріше на другий варіант, ніж на перший, бо складно мислити людську природу Ісуса у
персті Божому. Враховуючи сказане, також і я схильний думати, що другий варіант тут доречніший.
Матфея XII, 29 — 'εἰς τὴν οἰκίαν' - 'eis ten oikian' - у (всередину) дім. Куди.
Дивіться також:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Hyper.html
У Матфея тут чітко: хто не зі Мною, той проти Мене, — без інших можливих варіантів розуміння).
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04072023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23072024.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!