Коментар на (Коринтянам IV, 13-18; Коринтянам I, 3-9; Матфея XXIV, 27-33, 42-51; Матфея XIX, 3-12)

Олександр Сергійович Жабенко

🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞

Присвячується Еммі Кок.

Читання сьогодні два, з’єднаних в одне послідовне, оскільки завтра велике свято. Рядовий Апостол (за п’ятницю):
(2 Коринтян IV, 13-18)
2 Коринтян IV, 13 — ‘ημεις’ — ‘emeis’ — ми.

2 Коринтян IV, 14 — ‘ημας’ — ‘emas’ — нас.

2 Коринтян IV, 16, 17, 18 — ‘ημων’ — ‘emon’ — нас. ‘ημερα’ — ‘emera’ — дневі (день). ‘ημιν’ — ‘emin’ — нам (для нас).

Павло перед цим говорив по труднощі, виклики та випробування у зв’язку з апостольською працею, тому тут каже, що вони не можуть порівняні бути з вічною славою у Христі після воскресіння мертвих.

Під внутрішньою людиною можна розуміти в першу чергу серце людини, як серцевину її особистості та її життя. Більше про таке розуміння є за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Під зовнішньою людиною мається на увазі найперше сукупність різних обставин життя апостолів, багатьох вірних. Наприклад, обставини апостольської праці не дають змогу апостолам збагатитися (вони того і не шукають), але сприяють їх зростанню у Христі та вічній винагороді у славі.

За суботу:
(1 Коринтян I, 3-9)
Дивіться за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Рядове Євангеліє (за п’ятницю):
(Матфея XXIV, 27-33, 42-51)
Про першу частину дивіться за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Про другу:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

За суботу:
(Матфея XIX, 3-12)
Розуміння цього місця у православних і римо-католиків відрізняється. Не буду зараз на цьому детально зупинятися, але далі буде видно, що, думаю, тут каже Христос.

Дещо згадував раніше про це місце в інших дописах, дивіться, зокрема:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Викладу зараз мої міркування, як правильно розуміти ці слова. Маю надію, що вони походять від Бога.

Найперше, видно, що Христос заперечує розуміння Шлюбу як суто людського інституту, який виникає і розвивається за людськими законами, правилами, зокрема допускає довільне розуміння, і можливість цілком довільно укладати і розривати Шлюб. Ні, Шлюб має походження від Бога, він є частиною Божого задуму (як і сім’я та суспільство) і до нього не можна ставитися так, наче все визначається лише людьми.

Шлюб як такий є Божим даром. Але не всякий людський шлюб встановлюється згідно Божої волі, тут ситуація багато в чому схожа на ситуацію з владою. Про владу писав за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Розлучення не встановлено Богом, є людським явищем, але Христос каже, що Мойсей допустив розлучення через жорстокосердя людей.
З іншого боку, Мойсей розглядає неможливість розлучитися як форму покарання. У Законі Мойсея описано, що якщо хлопець і дівчина (чоловік і жінка), не будучи зарученими з іншими, матимуть статеві стосунки, то мають одружитися і не матимуть змоги розлучитися довіку (поки будуть жити), як покарання за знеславлення (дивіться: Повторення Закону XXII, 13-19, 28-29).

З огляду на це, складно сказати, чи є (має бути) у Церкві розлучення як таке. Обговорювані вище за посиланням вірші з Матфея V і дане читання кажуть, що розпуста є можливою причиною розлучення.

Також хочу згадати історію Різдва Христового — Йосип, коли дізнався про вагітність Марії, хотів таємно Її відпустити (вони були заручені, тобто мали берегти вірність, але ще не були одружені), але був завірений Ангелом уві сні, щоб не боявся прийняти Марію як свою дружину (у чистоті, дівстві). Тобто бажання розлучитися може бути пов’язане зі страхом, тому і каже Ангел Не бійся.

Загалом, наскільки розумію, римо-католики не визнають такого поняття як розлучення у вінчаному Шлюбі, але у випадку розпусти вважають, що Шлюб був недійсним.

Розлучення може також бути частиною перелюбу, якщо не виправдане провиною іншої людини у розпусті, і має продовженням інше одруження. Якщо хто на наступний день (чи у той же день) після розлучення одружується з іншою людиною, то тут факт перелюбу, як кажуть, явний. Але Христос каже, що часова відстань між цими двома подіями для серця людини, для неї самої загалом не має визначального значення. Тобто навіть якщо друге одруження відувається через тривалий час після розлучення не з провини розпусти, то перелюб залишається як такий. Можна бачити, що Христос цінує подружнє кохання — друге одруження суперечить єдиності справжнього кохання у шлюбі.

Про завершення читання дивіться за посиланням (також воно було вище, 4-те у списку посилань):
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!

Джерело:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/