Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Правильні твердження у творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
повʼязані з коментарями, написаними протягом більше, ніж року, під час якого краще зрозумів ідеї, вживання, логіку, навіть особливості вимови, тому зараз доречним є перегляд і виправлення допущених неточностей. Замість виправлення у старих текстах, буду виправляти у нових (уже почав це робити). Тому праця триває, зокрема потрібно розглянути читання протягом близько двох тижнів у серпні-вересні 2024 р., коли не мав доступу до мережі Інтернет. Якщо помічаєте неточності у коментарях за цитованими там посиланнями, то варто переглянути, чи немає новіших щодо того ж читання. Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Літургія:
2 Коринтян III, 5 — 'ἀφ’ ἑαυτῶν' - 'aph heauton' - від себе
. Прийменник 'apo' у своїй формі перед наступним 'he' вказує тут на те, що йдеться про бажання зробити істинне обʼєктивне твердження про самих себе. 'ὡς ἐξ ἑαυτῶν' - 'hos ex heauton' - наче від самих себе
. Прийменник 'ek' у своїй формі перед наступним 'he' вказує на те, що йдеться про джерело походження істинного обʼєктивного твердження — глибока істина про себе пізнається від Бога. 'ἐκ τοῦ θεοῦ' - 'ek tou theou' - від Бога
. Прийменник 'ek' вказує тут на те, що йдеться про джерело походження.
2 Коринтян III, 7, 8, 11 — 'ἐν γράμμασιν ἐντετυπωμέ' - 'en grammasin entetypome' - вирізане буквами; вигравійоване в буквах
. Чим, у якій формі. 'ἐν δόξῃ' - 'en doxe' - у славі; славне
. Сталий вислів з таким значенням. 'εἰς τὸ πρόσωπον Μωϋσέως' - 'eis to prosopon Moyseos' - в обличчя Мойсея
. Прийменник 'eis' вказує тут на те, куди дивился ізраїлеві сини (ізраїльтяни).
2 Коринтян III, 10 — 'ἐν τούτῳ τῷ μέρει' - 'en touto to merei' - у цій частині
. У чому. Схоже на більш публіцистичний стиль мови.
Апостол Павло порівнює Божі дари у Старому Завіті та Новому і вказує на те, що останній не завершиться і не поступиться чомусь новому, він вічний і остаточний.
Про читання з Апостола дивіться також за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16082023.html
Матфея XXIII, 30 — 'ἐν ταῖς ἡμέραις τῶν πατέρων ἡμῶν' - 'en tais hemerais ton pateron hemon' - у дні батьків наших
. Коли. 'ἐν τῷ αἵματι τῶν προφητῶν' - 'en to haimati ton propheton' - у крові пророків
. У чому.
Матфея XXIII, 33 — 'ἀπὸ τῆς κρίσεως τῆς γεέννης' - 'apo tes kriseos tes geennes' - від суду геєнни
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що йдеться про повну втечу, цілковите уникнення, тобто те, як туди зовсім не потрапити.
Матфея XXIII, 34 — 'ἐξ αὐτῶν' - 'ex auton' - з них
. Тобто представників тих Божих посланців. 'ἐν ταῖς συναγωγαῖς ὑμῶν' - 'en tais synagogais hymon' - у синагогах ваших
. Де. 'ἀπὸ πόλεως εἰς πόλιν' - 'apo poleos eis polin' - з міста у місто
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що гоніння будуть змушувати вірних Божих посланців покидати одне місто і йти в інше, де історія буде повторюватися.
Матфея XXIII, 35 — 'ἀπὸ τοῦ αἵματος Ἅβελ τοῦ δικαίου ἕως τοῦ αἵματος Ζαχαρίου υἱοῦ Βαραχίου' - 'apo tou haimatos Abel tou dikaiou heos tou haimatos Zakhariou hyiou Barakhiou' - від крові Авеля праведного і аж до крові Захарії, сина Варахіїного
. Тобто одного з 12 малих пророків, Захарії Серповидця. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що йдеться про початок відліку і певний діапазон
. Дивіться більше про це місце за посиланням:
https://www.instagram.com/p/CaPLr0IsFcB/
Матфея XXIII, 37 — 'ὑπὸ τὰς πτέρυγας' - 'hypo tas pterygas' - під крилами
. Прийменник 'hypo' тут з аккузативом і вказує тут на те, що йдеться про зібрання під крилами
(образне, у Бога немає крил).
Матфея XXIII, 39 — 'ἀπ’ ἄρτι' - 'ap arti' - відтепер
. Сталий вислів. 'εὐλογημένος ὁ ἐρχόμενος ἐν ὀνόματι κυρίου' - 'eulogemenos ho erkhomenos en onomati kyriou' - благословенний, хто йде в імʼя Господнє; в імені Господа; іменем Господа
. Можливі різні варіанти перекладу. Загалом, очевидна паралель до Входу Христа в Єрусалим, який ті книжники та фарисеї відкинули.
Важливо розглянути питання щодо віршів 29-36 (більш точно — 30-31). Чому фактично критику батьківських гріхів книжниками та фарисеями Христос не приймає як покаяння?
Проста відповідь — бо усвідомлення зла щодо чогось, усвідомлення гріховності чогось ще не є покаянням.
Книжники та фарисеї усвідомили те, що їх батьки зробили зло щодо пророків і праведників, але не зробили нічого, щоб подібне не вчинили вони ж самі. Немає у них руху до Бога, до справжнього навернення та покаяння, тому це показна шана лише приховує справжню нерозкаяність і небажання каятися. Звідси можна зробити урок покаяння — якщо хтось усвідомлює, що щось зле зробив, щось не те, це ще не є покаяння і навіть може цілком призвести до ситуації, де усвідомлення зла ніяк злу не заважає і не перешкоджає, а навіть збільшує його через подальшу нерозкаяність.
Варто відмітити, що усвідомлення зла, гріха часто є вступом
до покаяння, але самого вступу недостатньо. Від нього має розпочатися саме покаяння — уже активний рух до змін, виправлення, прощення, очищення, навернення тощо.
Саме усвідомлення як стан зовсім не обовʼязково передбачає активну участь самої людини — усвідомлювати можна, просто допустивши існування іншого бачення, іншої думки, оцінки, позиції, погляду в межах (хоча б на периферії) свого сприйняття, незалежно від того, що власне складає саму позицію та спрямування людини. Тобто усвідомити можна будь-що, навіть залишаючись майже зовсім чужою, сторонньою, непричетною людиною
щодо усвідомленого.
Згадаймо, наприклад, історію з Новозавітним пророком — Іоаном Хрестителем. Ірод тримав його у вʼязниці, але слухався
його слова (усвідомлював), а потім звелів убити на прохання Іродіади.
Ще один вагомий аргумент з приводу: на Страшному Суді усі усвідомлять свої гріхи, але це не буде покаянням. Писання каже, що деякі навіть заплачуть від переживань, але це також не буде покаянням.
Додам ще наступне.
Не сини (нащадки) пророків і праведників будують і прикрашають їм гробниці та пам'ятники. І справді, пророки були гнані там, де проповідували, що заважало їм мати багатьох нащадків, і навіть коли вони були, то їх завжди була мала меншість у порівнянні з тими, кого вони викривали. Так само і праведників було завжди менше, ніж інших людей, тому і мають особливу шану, яка водночас свідчить, що не нащадки праведників їх вшановують, але усіх інших людей, які праведними не були. І ось фарисеї присвоювали
собі чесноти пророків і праведників, щоб себе виправдати у той час, коли вони насправді були нащадками грішників. Ця засліпленість закривала їм шлях покаяння, чому і Христа розіп'яли.
Пророки боролися за добробут народу, а народ згодом присвоїв собі чесноти пророків, забувши про покаяння, що бачимо на прикладі фарисеїв.
Від цього Живий і Воскреслий Христос нас всіх застерігає.
Господь завершує викриття тим, що Божа слава покидає тих старших аж до часу їх покаяння. Подібне також є у пророка Єзекиїля, коли Божа слава через гріхи народу та священства покинула юдейський храм. Згодом після того храм був зруйнований (як і згодом після слів Христа — вдруге).
Визнання Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
стосовно Ісуса означає, що ті люди мали повністю покаятися і прийняти Боже спасіння у Христі.
Про пам’ятники та надгробки та пророка Захарію Серповидця є твір за посиланням
https://www.instagram.com/p/CaPLr0IsFcB/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15042025.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!