☀️
Слава Ісусу Христу!
1 Коринтян III, 11 — 'παρὰ τὸν κείμενον' - 'para ton keimenon' - до близькості з
. Прийменник 'para' з аккузативом. Має на увазі поряд з
. Ці слова буквально означають, що не може бути дві основи на рівних
— Христос і ще якась інша поряд. У точній відповідності зі словами Христа про служіння двом господарям
. Переклади переважно опускають такий нюанс, даючи просто ніж; крім
.
1 Коринтян III, 13 — 'ἡμέρα' - 'emera' - день
. 'ἐν πυρὶ' - 'en pyri' - у вогні; вогнем
. Обидва варіанти можливі, хоча мають дещо різний смисл.
1 Коринтян III, 16 — 'ἐν ὑμῖν' - 'en ymin' - у вас
.
Більше про читання з Апостола дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06082023.html
Матфея XIV, 22, 32 — 'εἰς τὸ πλοῖον' - 'eis to ploion' - у човен; до човна; на корабель; у корабель
. Напевно, човен
. 'εἰς τὸ πέραν' - 'eis to peran' - туди, через; на той бік
. Сталий вислів, який перекладається другою фразою.
Матфея XIV, 23 — 'εἰς τὸ ὄρος' - 'eis to oros' - на гору
.
Матфея XIV, 24 — 'ὑπὸ τῶν κυμάτων' - 'hypo ton kymaton' - через хвилі
. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком, за смислом тут можливий варіант лише через хвилі
.
Матфея XIV, 26 — 'ἀπὸ τοῦ φόβου' - 'apo tou phobou' - від страху
. Прийменник 'apo' підкреслює те, що вони не контролювали себе від емоцій і страху.
Матфея XIV, 29 — 'ἀπὸ τοῦ πλοίου' - 'apo tou ploion' - з човна
. Прийменник 'apo' вказує, що Петро покинув човен повністю.
Матфея XIV, 31 — 'εἰς τί ἐδίστασας' - 'eis ti idestasas' - буквально у чому засумнівався, захитався
. Прийменник 'eis' підкреслює, що Петро впав у сумнів, зсунувся
у сумнів. Це що
у словах Христа наче стало пунктом, куди Петро потрапив
, наче пастка
для нього. Більше про слова Христа і глибокий аналіз загалом на тему малої віри — дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Syla-lyudyny.html
Також наведу тут мої коментарі до публікації за посиланням:
https://www.facebook.com/share/p/eykMH1ZcZsZYSXhK/
Сам Христос саме сумніви називає як одну з ознак маловір'я та, як наслідок, слабкості та безсилля. А страх у цьому контексті не згадує зовсім.
Петру, коли він ішов по водах, було справді страшно, бо це природна реакція. Коли він дивився на хвилі, вітер, йому також було страшно. Але почав тонути лише тоді, коли засумнівався, заслуживши іменування маловірного
від Христа.
В іншому випадку Христос ставить навпроти і поряд
віру і страх: Не бійся, тільки (лише, єдине) віруй, і вона буде здоровою!
(Луки VIII, 50). Але Яір, до якого звернені ці слова, як і Петро, вірив, хоча боявся. Христос же хотів, щоб віра, як і любов в іншому місці, прогнала страх
, який не від Бога. Але страх не протистояв вірі, лише Христос хотів, щоб його не було.
Іншим прикладом є Мойсей. Невідомо, чи він боявся, Писання не каже взагалі. Можливо, боявся, можливо, ні. А не увійшов у землю Божої обітниці через… сумнів. Він засумнівався, чи видобуде воду зі скелі при Мериві, чудесно видобув, але Господь не дав йому увійти, показавши приклад важливості віри.
Сумнів лише сигналізує, що людина може помилитися. Але це відомо і без нього. Скажуть, сумнів рухає прогрес, розвиток, але не сумнів, а нова віра. Вона веде за собою, а не сумнів.
І ще аргумент від отців. Природною волею називається проста життєва, водночас і розумна здатність бажати того, що узгоджується з природою
. Розумна тут означає, пов'язана з розумом, розумінням, пізнанням. Коли у людини є сумніви, то якраз розум її роздвоєний, а отже, природна воля не може бути цілісною, і отже, не може бути слухняною Божій волі, як це є у Христі. Тобто апріорі у такому випадку людина грішить. Що не від віри, те гріх
. Стосовно страху, то це страсть, відчутний рух у природі, що викликаний, зумовлений тим, що природі невластиве. Цей рух може бути негріховним, а отже, не суперечити послуху Божій волі.
Тут неявно вважається, що Божа воля не може бажати для людини двох одночасно, які свідомість людини вважає взаємовиключними. Якщо все ж таки так здається людині, то… Тоді людині потрібно просто усунути поняття сумніву з опису ситуації -- це не сумнів, це лише неповне розуміння єдиного цілого, Божої волі.
~~~
Матфея XIV, 33 — 'ἐν τῷ πλοίῳ' - 'en to ploio' - у човні
.
Матфея XIV, 34 — 'εἰς Γεννησαρέτ' - 'eis Gennesaret' - до Генісарету
.
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06082023.html
Апостолу Титу:
Тита I, 3, 4 — 'ἐν κηρύγματι' - 'en kerygmati' - у проповіді; проповіддю
. Скоріше перше. 'ἡμῶν' - 'emon' - нас
(нашого).
Тита I, 4 — 'ἀπὸ θεοῦ πατρὸς' - 'apo theou patros' - від Бога Отця
. Прийменник 'apo' тут підкреслює те, що благодать є Божим даром.
Тита III, 3 — 'ἦμεν' - 'emen' - були
. 'ἡμεῖς' - 'emeis' - ми
. 'ἐν κακίᾳ' - 'en kakia' - у злі; у злобі; злом
. Скоріше перші два варіанти, хоча образно Павло міг би сказати і третій, маючи на увазі подібне до Діяння IX, 1:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/05052023.html
Тита III, 15 — 'ἐμοῦ' - 'emou' - (зі) мною
. 'ἡμᾶς' - 'emas' - нас
. 'ἐν πίστει' - 'en pistei' - у вірі; вірою
. Скоріше перше.
Читання, які підкреслюють близькість Тита до апостола Павла.
Дивіться також:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/24052023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!